Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5322486301
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:6741296.10266318
Населення:2379
Густота населення:
Поштовий код:39704
Телефонний код:+380 536
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:1Списокна карту

Відстань

До столиці:227885
До районного центру:0
До найближчого міста:

Площа:6741296.10266318
Периметр:28702.3972659943
Сусіди:село Ковалівкасело Вільна Терешківкасело Гориславцісело Миловидівкасело Олефірівкасело Червона Знам'янкасело Піщане



Дошкільний підрозділ Капітошка Чорвонознам`янського НВК Черво́на Зна́м`янка (до 1921 - Богомолівка)—селов Україні,Червонознам`янська сільська рада
Історія Село Червона Знам’янка було засновано близько 1654 року втікачами з Правобережної України і до 1921 року називалось Богомолівка. Цю назву «Богомолівка» дав сам народ навколишніх сіл, після того як в 1828 році в цьому селі на кошти прихожан була побудована кам’яна Троїцька православна церква, від слів «ходити богу молитись» і пішла назва села. До 1828 було багато назв окремих хуторів на цій території. Назви хуторів походили від прізвищ козаків, які перші поселились, ці назви збереглись і до наших днів. Перші поселення в с. Червона Знам’янка виникли після возз’єднання лівобережної частини України з Росією в січні 1654 року. На територію лівобережної України тікали селяни – козаки з Правобережної України від тяжкого панського гніту Польщі. Уряд Росію дозволив поселитись і заснувати свої поселення – хутори. В 1921 році село за своєчасне виконання хлібозаготівель і якісний ремонт шляхів одержало перехідний Червоний прапор, на зборах громади було прийнято рішення перейменувати село Богомолівку на Червону Знам’янку.Початкова назва населеного пункту Вільна Терешківка невідома, а назва Терешківка, по розповідях – переказах походить від перших поміщиків Терентьєвих, які були російськими поміщиками. Поселились на цій території, коли Лівобережна Україна увійшла до складу царської Росії. Після поселення в цьому селі поміщиків Терентьєвих, за указом Катерини ІІ, насильно частини селян – козаків була приписана до поміщиків Терентьєвих. Останній з них був Терентьєв Олександр Михайлович. Дід Терентьєва був Павло, якого селяни називали ще Павликом – ця назва залишилась до останнього поміщика. Останній поміщик Терентьєв О.М. мав в Терешківці 105 десятин землі, з них 30 десятин в межах своєї садиби і 75 десятин в степу. Крім цього поміщик мав землі за Дніпром, де йому належали окремі острови. Але кількість всієї землі невідома. Поміщик Терентьєв О.М. в основному жив у Кременчуці, де мав власний 2-х поверховий будинок. Він був мировим суддею, господарством у селі управляли його старша сестра і управляючий економією. У поміщика була одна сестра, два брати, дві дочки і син. Від поміщиків Терентьєвих пішла назва Терентьєва, але на українській ця назва перетерпіла ряд перефразувань і остаточно дістала назву Терешківка. Назва Вільна Терешківка дісталась населеному пункту в 1920 році за Постановою Кременчуцького губкому партії. Основним заняттям в минулому було землеробство. Крім землеробства важливим заняттям населення було чумакування. Селяни – козаки по весні, на возах відправлялися в Одесу, Крим, Таврії, по поміщицьких економія. На південь вони везли товари з Кременчука, звідти везли сіль, сіно, вино, рибу. Чумакували ті, в кого було від двох і більше пар волів, частину волів залишали для обробітку землі, а останні відправляли на південь. Крім того селяни на волах перевозили різноманітні вантажі, товари з поміщицьких економій в місто Кременчук. Селяни, в яких не було волів, ішли в місто Кременчук в найм до торговців, купців, інших багатіїв міста, на різні роботи. В Кременчуці багато міщан мали коней, на яких працювали селяни по перевозці різних товарів, так як довгий час в самому Кременчуці не було залізниці. В селі селяни займалися виготовленням саморобного полотна, ткали грубі сукна, окремі умільці вишивали. В селі Терешківка біля річки Кагамлик наприкінці минулого століття був цегельний завод єврея Обрума, цеглу випалювали соломою, відправляли на будівництво будинківу місто Кременчук. На цьому заводі працювали селяни по найму. Крім цього в селі було декілька кузень, близько двадцяти вітряних млинів, власниками яких були більш заможні селяни. В селі Червона Знам’янка була вовночесальня власника Гложитейна Аврама, хлібні засипки – Троїцька, Щербака, бакалійні лавки – Барабаша, майстерня – с/г ремонту Тимченка, паровий млин – Корнієнка Павла. Козаки несли повинності перед державою: платили державі за десятину землі 80 коп. пізніше 1 крб. 20 коп. несли також громадські повинності: обирався староста, сторж. десятник (на рік), соцький (на три роки), писар (але за платню 250 крб. на рік), нічний сторож наймався (плата 10 коп. з двору).Документальних відомостей про кількість землі селян немає, але відомо, що окремі заможні селяни – куркулі мали по 50, 30, 20, 15 десятин землі, а інші від 10 до 8 десятин. Середняки в селі мали від 5 до 8 десятин, бідні селяни мали від 4 до 1 десятини. Бідні не мали ні худоби, ні с/г реманенту, їх землі погано оброблялись, а тому більшість з них ішли працювати до селян – куркулів.В селах не було історичних подій пов’язаних з нападами іноземних загарбників, які залишилися би в пам’яті, або передавалися би з покоління в покоління. Архівних чи археологічних пам’яток також в селах ніяких не залишилось.В обох селах не було повстань проти царату, панів та інших гнобителів. Також немає ніяких даних про участь жителів в повстаннях. В селах не діяли марксистські організації. Страйкового руху промислових і с/г робітників не було, в дореволюційній час, лише були окремі випадки участі селян у програмах, пов’язаних з революцією в 1905 – 1907 років.