Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:5310100000
Змін всього:
Дата заснування/створення:899 року
Рік віднесення до категорії міст:з 1174 року
Поділ міста:
Площа:74936754.4477678
Населення:▼ 297 600 (12012)
Густота населення:2889 осіб/км²
Поштовий код:36000—36499
Телефонний код:+380-532(2)
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:полтавець, полтавчанка, полтавці
День міста:23 вересня
Міста-побратими:
Водойми:р. Ворскла

Адреса:36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36, 56-25-88
Веб-сторінка:http://www.rada-poltava.gov.ua
Мер міста:Мамай Олександр Федорович
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:274867
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:74936754.4477678
Периметр:79293.5426167763
Сусіди:Полтавасело Затуринесело Тютюнникисело Безручкисело Мале Микільськесело Горасело Шмиглісело Щербанісело Розсошенцісело Нижні Млинисело Терешкисело Мильцісело Супрунівкасело Андрушкисело Соснівкасело Гожулисело Пасківкасело Андріївкасело Терентіївкасело Патлаївкасело Кротенкисело Тернівщинасело Жукисело Горбанівкасело Говтвянчиксело Копилисело Шостакисело Зінцісело Зорівкасело Куклинцісело Тахтауловесело Макухівка



Полта́ва  — місто вУкраїні , обласний центрПолтавської області . Духовний центрУкраїни . Населення — 298 652 осіб ( 2011 ).
ІсторіяДокладніше: Історія ПолтавиПерша письмова згадка про літописну Лтаву знайдена на сторінках Іпатіївського списку«Повісті минулих літ» 1174року (але точно невідомо, де це укріплення знаходилося). Саме від цієї дати було прийнято розпочинати відлік «віку» Полтави до1999року. У1974році вперше урочисто було відзначено 800-річчя Полтави. Але місто виникло значно раніше за час згадки про нього у літописі. Пізніші археологічні дослідження простежили безперервне проживання людей у Полтаві аж до рубежу VIII–IX ст.
Хрестовоздвиженський монастирЗасноване слов`янами- сіверянамиу IX ст. укріплене першопоселення на Івановій горі поклало початок розвитку давньоруськогогородуХ-ХІІІ ст., поселенням XIV, XV віків. Розкопки, проведені в історичному центрі Полтави вченими Обласного центру археології управління культури Полтавської облдержадміністрації ( Соборний майдан , вул. Спаська,Першотравневий проспект ), виявили ділянки міської забудови, вулиці, житло, господарські і виробничі приміщення давніх полтавців. Ці наукові свідчення стали фундаментом офіційного визнання 1100-літнього віку Полтави у 1999 році. Тож нині офіційним часом заснування Полтави вважається899рік.Під часмонголо-татарської навалив1240Полтава була практично повністю зруйнована, і довгий час потому не зустрічалися співзвучні назви у письмових джерелах.У ХІ-XVII ст. Полтава існувала на порубіжжі між Руссю і Диким Полем кочівників, згодом — між Великим Князівством Литовським і Золотою Ордою, між Річчю Посполитою і Московським царством. Прикордонні умови життя України, постійні взаємовпливи і міжетнічні зіткнення спричинилися до формування особливої верстви місцевого населення — козацтва, яке й визначало історію укріпленого форпосту на Ворсклі упродовж XVI–XVIII ст. У численних війнах місто зазнавало неодноразових руйнувань, але постійно відроджувалося.На початкуXV століттявперше згадується Полтава, яка перебувала в цей час під владою литовського князяВітовта .Вітовтпередав її українсько-козацько-татарському князю Олександру Глинському. У1482на Полтаву напав хан Криму Менґлі I Ґерай . З1503 -го Полтава належала князю Михайлу Глинському. У1508року вона була в нього відібрана польським королемСигізмундом Iза участь в антипольському повстанні. Однак пізніше все ж таки була повернута родині Глинських. У1537господарем Полтави стає зятьГлинських  — Байбуза. У1630Полтава віддана Б. Обалковському, в1641вона відійшла Станіславу Конецпольському , а в1646  — доЯреми Вишневецького .До1569  р. Полтава перебувала у складіВеликого князівства Литовського , з1569  р. в складіПольщі .Очолена козацтвом всенародна Визвольна війна проти Польщі перетворила Полтаву понад 350 років тому на військово-адміністративний центр Полтавського полку в складі Гетьманської України (з1648до1775  р.). У загальному соціально-політичному піднесенні Лівобережжя Дніпра того часу Полтава вирізнялася побудовою Хрестовоздвиженського монастиря, появою визначних творів козацького літописання С. Величка і Г. Грабянки, поезій І. Величковського. Полтавський полковник М. Пушкар1657 – 1658  рр. відзначився невдалою спробою перетворення міста на центр визвольної боротьби народу проти його гноблення багатіючою козацькою старшиною. В соціальному конфлікті козацької верхівки з простим народом Полтава пройшла шлях Руїни, що підготувало їй на початку XVIII ст. особливу роль не тільки у вітчизняній, а й у світовій історії.Коли багатовекторні європейські інтереси перетнулися у Північній війні Росії зі Швецією в Україні і остання, в особі гетьмана І. Мазепи, отримала історичний шанс досягти самовизначення в окремій державі, саме під Полтавою було підірвано союзні плани І.Мазепита Карла XII. Населення міста підтримало російський гарнізон під командуванням полковника О. Келіна. На 3 місяці вони скували шведську армію, яка втратила на валах і бастіонах невеличкої козацької фортеці кращі свої сили. Цим для арміїПетра Ібуло створено передумови перемоги над військами Карла XII та І.Мазепи. Майже 300 років томуПолтавська битвастала поворотною в тогочасній європейській історії, на два століття визначивши подальшу долю України.До поч. XIX ст. Полтаву завдяки пам`ятній битві, відвідали царицяКатерина II , полководціО.Суворов , М.Кутузов, відомі мандрівники. Маленьке містечко з чепурними побіленими будиночками, козацькими храмами залишилося на віки в анналах подорожніх записів.
Полтава. 1830-ті рокиУ1802  р. 8-тисячне місто стало губернським центром. У зв`язку зі 100-річним ювілеєм Полтавської битви столиця губернії почала забудовуватися кращими зодчими як «малий Петербург». Відтоді сучасна Полтава успадкувала свою центральну частину — унікальний всесвітньо відомий ансамбль Круглої площі.У першій чверті XIX ст. творчий геній полтавця І. Котляревськогодарував Україні власну літературну мову і започаткував нову українську літературу «Будеш, батьку панувати Поки живуть люди, Поки сонце в небі сяє Тебе не забудуть», — так оцінив історичну постать І. КотляревськогоТ.Шевченко .1818  р. у Полтаві росіянин М. Новіков заснував масонську ложу «Любов до істини», серед членів якої були І. Котляревський і В.Лукашевич. З її інтелектуального потенціалу, збагачуваного участю майбутніх декабристів М. Муравйова, П. Пестеля, М. Бестужева-Рюміна, С. Волконського, В. Лукашевич виніс ідею створення першої української національно-визвольної політичної організації — Малоросійського товариства.У1846  р. полтавські інтелігентиВ. Білозерський ,Г. Андрузькийта інші увійшли до заснованого в КиєвіКирило-Мефодіївського товариства , причому В. Білозерський став автором його Статуту а Г.Андрузький підготував «Начерки Конституції Республіки» і серед її штатів вперше окреслив межі України «з Чорномор`ям, Галичиною та Кримом».Освітньою основою становлення Полтави як осередку духовного життя стали відкриті до середини XIX ст. повітове училище, чоловіча гімназія, інститут шляхетних дівиць, духовне училище при Хрестовоздвиженському монастирі, кадетський корпус, школи садівництва та краснописців, а також губернська публічна бібліотека і газета«Полтавские губернские ведомости» . До початку 1860-го р. у місті з 30 тис. жителів, було відкрито також жіночу гімназію, щоденну та 5 суботніх і недільних шкіл. Для них місцеві вчителі видали граматист й український правопис, аТ.Шевченконадіслав 1000 примірників свого «Букваря». В українськихАфінах , як називали тоді Полтаву вчилися й формували свій майбутній творчий геній математикМ. Остроградський , письменники Л.Глібов ,М.Старицький ,М.Гоголь , вчений і громадський діячМ.Драгомановта інші.Помітне і тільки їй властиве місце посіла Полтава в капіталістичному розвитку Росії другої половини XIX — поч. XX ст, який завершився революційним крахом імперії у1917  р. Місто не стало індустріальним: хоч на початку1870 -го р. у ньому з`явилася залізниця з депо і майстернями, а в 1889 р. — чавуноливарний завод. Проте загалом до1914  р. у 60-тисячному губернському центрі переважали невеликі підприємства.Головним здобутком Полтави було нарощування духовного потенціалу: тут оселилися чи періодично працювали такі видатні інтелектуали, як П.Мирний, І.Нечуй-Левицькийі В.Короленко, В.Докучаєв і В.Вернадський, М.Вавилов іМ.Скліфосовський ,М.Кропивницькийта інші. Освітні заклади поповнилися учительським інститутом, 6 гімназіями, 5 училищами, 2 духовними, 6 земськими, 27 церковнопарафіяльними та 19 єврейськими школами, 5 клубами і 8 бібліотеками, 4 друкарнями і 2 видавництвами (в яких уперше в Україні побачили світ повне видання «Кобзаря» та різноманітна педагогічна література), Природничо-історичним музеєм Полтавського губернського земства, відділенням Російського музичного товариства з власним симфонічним оркестром і музичним училищем. У Полтаві активно працювалиВчена архівна комісія , Церковно-археологічний комітет. Широкого розголосу набула діяльність чи не найпрогресивнішого в Україні полтавського губернського земства…Багата культурна основа сприяла розвитку української ідейно-політичної думки. Таємний гурток «Унія» у 1874-75рр. сформулював політичну мету — досягнення національної незалежності України, — яку успадкували його наступниками. Об`єднані у «вільні громади» полтавські інтелігенти разом з київськими, ніжинськими і харківськими однодумцями створили у1900  р. Революційну українську партію. Із неї вийшли більшість політичних кадрів національної революції 1917–1920 рр. Саме виступ у Полтаві ідеолога РУП М.Міхновськогозброшурою «Самостійна Україна»мав визначальний вплив на політичне майбутнє тоді юного полтавцяС.Петлюри . Відкриття у 1903 р. пам`ятника І. П. Котляревськомуоб`єднало в Полтаві провідну інтелігенцію України, адміністративна ж заборона виступів українською мовою революціонізувала суспільні настрої.У Полтаві також своєрідно перетнулися загальноросійський і єврейський ідейно-політичні потоки. Царський уряд використав це провінційне місто для адміністративного заслання своїх політичних супротивників, та останні знайшли тут опору для зміцнення. У 1896 р. Полтавська нарада місцевих і київських соціал-демократів намітила плани підготовки І з`їзду РСДРП і видання нелегальної всеросійської марксистської газети. У 1900 р. висланий до Полтави лідер соціал-демократії Ю.Мартов створив тут одну з груп сприяння газеті «Іскра». Полтавець А.Луначарський виріс до керівника діячів більшовизму наркома освіти і теоретика культури.Входження Полтавщини до визначеної царизмом межі осілості євреїв у імперії зумовило формування в центрі губернії (де проживало понад 10 тис. євреїв) єврейської общини. У 1904 р. в Полтаві утворилася єврейська соціал-демократична партія на чолі з Бороховим. Тут почалася політична кар`єра полтавця Бен-Цві Іцхака , другого президента Ізраїлю 1950-х рр. Дивіться: Окупація більшовиками Полтави 1918 У революційних подіях 1917–1920 рр. Полтава не стала політичним центром, її духовний потенціал у той час відзначався ідейними злетами, належно оціненими лише в кінці XX ст.Ю.Кондратюку 4-х зошитах розрахував можливості космічних польотів у міжпланетному просторі. Шлях до сердець дітей торували видатні педагогиА.Макаренкоі Г.Ващенко. У місті був заснований один з трьох в Україні національних університетів з історико-філологічним, правничим і медичним факультетами. Відомий археолог і педагогМ.Рудинськийстворив художній музей, 1920-30-ті рр. в історії Полтави позначилися поступовою індустріалізацією. У 130-тисячному (в 1939 р.) місті 42 тис. робітників працювали на 83 промислових підприємствах, обсяг продукції яких у 20 разів перевищував дореволюційний рівень. З 1935 р. розпочалася реконструкція міста і до 1941 р. в ньому було збудовано 25 багатоповерхових будинків, розширено водопровід, споруджено електростанцію і каналізацію, на вулицях з`явилися автобуси, а в будинках зазвучало радіо. Полтавці були забезпечені доступною системою охорони здоров`я: 7 поліклініками та більш ніж 40 іншими медичними закладами. Було створено національну державну систему освіти з 5 інститутів (2,5 тис. студентів), 8 технікумів і 38 середніх шкіл (понад 17 тис. учнів) та інші. В 60 різноманітних навчальних закладах училося близько 30 тис. чол. Крім того, працювало 35 бібліотек, 11 клубів, 4 музеї, 2 театри (з Полтави почалася творча кар`єра І.Козловського) і 2 кінотеатри, капела бандуристів на чолі з Г. Хоткевичем (на її основі у Києві згодом створили капелу бандуристів України), 2 науково-дослідних інститути (кормів і свинарства) та гравіметрична станція астрономічних досліджень. Місто прикрасили пам`ятники Т.Шевченку (1926 р.) і М.Гоголю (1934 р.).
Вересень 1942. Німецькі танки в ПолтавіЛихо фашистської окупації Полтави, яка стала штабним центром групи армій «Південь» і яку відвідав Гітлер[1] перетворило значну частину досягнень в руїни. Було знищено всі 83 підприємства, електростанцію, водогін, каналізацію, 2/3 житлового фонду, навчальні і медичні заклади, театри, бібліотеки…Розстріляно і закатовано 18200 полтавців , в тому числі 5087 дітей. До Німеччини вивезено 20800 чол. Та нескореним лишився дух полтавців, серед яких антифашистську боротьбу вело 5 підпільних груп. Так, робітники паровозоремонтного заводу зірвали всі спроби окупантів налагодити ремонт паровозів для своїх потреб. Водночас, після звільнення Полтави від фашистів Червоною Армією 23 вересня 1943 р., вони вже з грудня відновили роботу одного з цехів, а в 1944 р. завод запрацював на повну потужність. У грудні 1943 р. до Полтави було завезено 12 тис. шкільних підручників і 4 тис. наукових та художніх книг. У 7 школах відновили навчання більше 10 тис. учнів. Повернулися з евакуації і розпочали заняття педагогічний, інженерів сільськогосподарського будівництва і сільськогосподарський інститути (в січні 1945 р. в них уже навчалося 1,5 тис. студентів).З 1941 по 1943 в Полтаві та області також діяло підпілляОУН .Підпільники обмежувались пропагандою та невеликими диверсіями, а більшість готових військових кадрів відправляли на Західну Україну де велася кровопролитна війна. Агітаційна справа підпілля йшла добре — невдоволення колгоспами, пам`ять голодоморів та жахи окупації на Полтавщині забезпечили націоналістам свіжі кадри, які бажали боротися проти СРСР та проти окупанта — Німеччини. Нелегально видавався журнал «Сурма», «Україна в боротьбі», книга «Симон Петлюра». Полтавське підпілля тримало тісні зв`язки з Харковом, Запоріжжям, Сумами. У кінці 1942 року підпілля ОУН мало тісні зв`язки із групою радянських підпільників «Набат». Остання спроба закріпитися на Полтавщині ОУН та УПА належить, вірогідно, до 1944 року. Всі охочі продовжити боротьбу проти Німеччини та СРСР влилися до УПА, а незначні підпільники, що не були знищені НКВС і гестапо, розчинились в області. Детальніше див . Діяльність ОУН-УПА на Полтавщині Післявоєнне відновлення Полтави відбувалося в 1950-х рр., пізніше — почалася газифікація міста, з`явилося телебачення. З 1962 р. вулицями закурсували перші тролейбуси. Символами відродженої духовності полтавців стали нова будова театру ім. М.Гоголя (1958 р.) і відбудова з руїн, залишених фашистами, унікального будинку краєзнавчого музею (1964 р.).