Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:5920900000
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1109822371.9563
Населення:▼ 27160163 ( 1.12.2011)
Густота населення:24.6 осіб/км²
Поштовий код:41700—41762
Телефонний код:+380-5454
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:41700, м. Буринь, пл. Першотравнева, 20, 2-10-67
Веб-сторінка:http://buryn-rda.gov.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Товстуха Олександр Павлович
Голова ради:

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:22Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:22Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1109822371.9563
Периметр:206338.168798072
Сусіди:Кролевецький район Путивльський район Конотопський район Недригайлівський район Білопільський район Роменський район



Бури́нський райо́нрозташований у лісостеповій зоні, в центральній частині області. Межує зПутивльським ,Білопільським ,Недригайлівським ,Роменським , а такожКонотопськимрайонамиСумської області . Площа району 4,6 тис. км 2 . Населення — 33,5 тис. осіб.Районний центр:Буринь .
Історія Дата заснування Бурині достеменно невідома. Перша письмова згадка про «деревню» Буринь датована 1688 рокомГеографічне розташування Бурині дуже зручне. Її землями проходили всі шляхи, що вели до столиці давньоруської держави — Києва, на південь — до Полтави, Криму, а через Чорне море — до Візантії, з якою Київська Русь підтримувала торговельні зв`язки.Під час походу князя Ігоря Святославовича на половців весною 1185 року його шлях пролягав Буринщиною через село Ігорівку . Тоді воно називалось іменем Святого Михаїла і було володінням князів Ольговичів. Відлуння давніх переказів та історичних фактів свідчать про те, що Ігорівка була важливою історичною базою Сіверських князів.Не випадково про «Ігореве селге» (сільце) і його багатство згадується в Іпатієвському літописі, куди дані про Ігорівку потрапили з Чернігівсько-Сіверських літописних джерел. Вірогідно, що саме тут часто бував князь Ігор Святославович, де мав свої дім, «дагу», різні скарби. Про це свідчать письмена, знайдені на місці стародавньої Ігорівки.Цілком правомірно вважати, що в цьому селі князь Ігор, повертаючись з полону, змушений був заночувати через пошкоджену ногу. Дізнавшись про це, незабаром із Путивля до Ігорівки прибула дружина Ігоря Святославовича Єфросинія Ярославна, а з нею, як сказано в «Історії Російській» В. Татіщева, багато бояр, двірні та простих путивлян (кінних і піших), які поважали свого князя, оборонця рідної землі. Отже, плин часу не заглушив народних переказів і легенд про ті події. Вони дійшли до наших днів і є свідченням героїчної минувшини нашого краю.Багатовікова історія Буринщини засвідчує, що її населенню довелося немало пережити тяжких часів: кріпацтво, польсько-литовське поневолення, буржуазну експлуатацію Російської імперії, війни — імперіалістичну 1914 року, фінську 1939 року, Жовтневу революцію 1917 року та громадянську війну, Велику Вітчизняну війну 1941–1945 років. Тяжким випробуванням для мешканців Буринщини були роки німецької окупації.В усі ці часи наші земляки не схилили голови перед труднощами, були не лише свідками названих подій, а брали активну участь у всіх цих процесах, протистояли труднощам, насильству та вседозволеності загарбників. За короткий час буринчани відбудували зруйноване війною народне господарство. Нову продукцію почали випускати підприємства міста: цукровий завод, молокозавод, хлібокомбінат, овочесушильний, насіннєвий та завод продовольчих товарів. Хлібороби району забезпечували населення сільськогосподарською продукцією.