Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:5924100000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1930
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1856170309.93359
Населення:▼ 35160948 ( 1.12.2011)
Густота населення:18.9 осіб/км²
Поштовий код:42000—42088
Телефонний код:+380-5448
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:42000, Сумська обл., м. Ромни, бул. Жовтневої революції, 1, 5-12-21
Веб-сторінка:http://www.state-gov.sumy.ua/docs/region/romen_rayon.htm
Мер міста:
Голова держадміністрації:Білоха Валерій Олександрович
Голова ради:Біловол Олексій Володимирович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:32Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:1Списокна карту
Сіл:31Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1856170309.93359
Периметр:324830.056351711
Сусіди:Лохвицький район Варвинський район Конотопський район Липоводолинський район Недригайлівський район Срібнянський район Талалаївський район Гадяцький район Буринський район


Карта на карту

Географічні координати: 33.413 50.732

Склад (32):

Сусіди:


Ро́менський райо́н  — район вСумський області України . Площа району — 1,9 тис. км 2 .Адміністративний центр району — містоРомни , розташоване на правом березі річкиСула(притокаДніпра , в гирлі річкиРомен , притокиСули . Залізнична станція на лініїБахмач - Ромодан ), на відстані 100 км на захід від обласного центруСуми .
Історія Історія Роменщини тісно пов`язана з розвитком української держави і сягає в глибину століть. Заселення її сучасної території, як засвідчують результати останніх археологічних розкопок, почалося ще в палеоліті. В цілому ж на Роменщині вчені виявили існування кількох археологічних культур, зокрема найбільше представлені пам`ятки скіфського періоду, Роменської культури тощо. В ІХ-ХІІІ століттях Роменщина входила до складу Київської Русі, була важливим форпостом у боротьбі з дикими степовиками.Після татаро-монгольського погрому в ХІІІ столітті землі нинішньої Роменщини увійшли до складу литовсько-польської держави. Її населення в цей час брало активну участь у боротьбі з польською шляхтою, в середині ХУІІ століття воювало в полках гетьмана Богдана Хмельницького, брало участь в національно-визвольній війні проти іноземних поневолювачів.На початку ХУІ століття Роменщина відносилася до російської держави, але з 1569 року опинилася під владою польської шляхти. З 1648 року починається визвольна війна українського народу, активну участь у ній взяли й жителі поселень. У цьому ж році Роменщина звільнена від польського панування.Під час Північної війни (1700–1721 рр.) територія перебувала в зоні бойових дій російських і шведських військ. У 1702 році місто Ромни та навколишні села звільнені від шведів.Протягом ХУІІ — ХІХ століть Роменщина стала одним із важливих центрів Лівобережної України, де розвивалася промисловість, сільськогосподарське виробництво, культура.Важлива роль нашого краю в розвитку ярмаркової торгівлі. Тільки знаменитий Роменський Іллінський ярмарокоб`єднував навколо себе більше чотирьох тисяч малих і великих ярмарок, що проходили на території України та Росії. Двічі бував у Ромнах на Іллінському ярмарку Тарас Григорович Шевченко. Далеко за межами Роменщини славилися її будівничі, художники, золотарі, кобзарі.У місті існував спеціальний торговий двір, де зупинялися приїжджі торгові люди. Велась жвава торгівля тютюном, який тут вирощувався і перероблявся, за що Петро І назвав його тютюновим містом.В ХІХ столітті в Ромнах виникають перші промислові підприємства, в Роменському повіті відкриваються цукроварні, винокурні, розвивається гончарський, ткацький та інші промисли. Велике значення в розвитку товарного сільськогосподарського виробництва мало будівництво Лібаво-Роменської залізниці, регулярний рух якою розпочався з 1874 року, що послужило прискоренню економічного розвитку краю. А на початку ХХ століття в Ромнах виникають нові підприємства і виробництва, з яких беруть свій родовід багато сучасних Роменських промислових підприємств.До кінця ХІХ століття в місті працювали 2 тютюнові фабрики, спиртоочисний, миловарний заводи, три парових млини, дві друкарні, декілька хлібопекарень.Недалеко від міста виникло селище залізничників Новолозовка.У період 1905–1907 років на Роменщині веде революційну діяльність один з марксистів в Україні — Мельников.Після Жовтневого перевороту Ромни були одним із пунктів жорстокої класової боротьби.Радянська влада вперше в місті була установлена в січні 1918 року, а остаточно — в грудні 1919 року.У взаємодії з буремними історичними подіями змінювалася і адміністративно-територіальна належність Роменщини:Кінець ХVІ століття — 1648 рік — Роменський повіт Київського воєводства у складі Польської держави, Речі посполитої; 1648–1658 рр — Роменська сотня Миргородського полку під владою Росії; 1658–1781 рр. — Роменська сотня Лубенського полку під владою Росії; 1781–1796 рр. — Роменський повіт Чернігівського намісництва у складі Російської імперії; 1796–1802 рр. — Роменський повіт Малоросійської губернії, утворений з Чернігівського, Київського і Новгород-Сіверського намісництва з центром у Чернігові у складі Російської імперії; 1802–1923 рр. — Роменський повіт Полтавської губернії у складі СРСР; березень 1923 р.-червень 1930 р. — Роменська округа Полтавської губернії; Липень 1930 р — вересень 1930 р. — Роменський район Лубенської округиЯк адміністративно-територіальна одиниця район почав існувати з жовтня 1930 року на підставі нового адміністративно-територіального поділу в Україні. З лютого по жовтень 1932 року він відносився до Харківської області, з жовтня 1932 року по січень 1939 року — до Чернігівської, а з січня 1939 року — до новосформованої Сумської області.За роки перших довоєнних п`ятирічок Роменщина розвивалася і міцніла. В районі була знайдена і добувалася перша тоді у східній частині України нафта (1931 рік). Її видобуток вівся за допомогою нафтовиків Азербайджану.В 1941 році мирна праця роменців була порушена німецько-фашистськими загарбниками. Два роки, до 16 вересня 1943 року, продовжувалась німецька окупація. Її результат: 7000 чоловік розстріляно, тисячі загнано на каторгу в Німеччину, зруйновано підприємства, школи, будинки мирних громадян. Населення з 26 тисяч чоловік зменшилось на половину.За проявлені мужність і відвагу в роки війни 15 уродженцям Роменщини було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.Невмирущою славою покрили себе багато роменців в роки Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. Тисячі з них воювали з ворогом на фронтах і у ворожому тилу в партизанських загонах, самовідданою працею прискорювали перемогу над фашистами. Серед героїв Радянського Союзу і повних кавалерів орденів Слави, зокрема, імена наших земляків Кузьми Гнідаша, Михайла Шевченка, Анатолія Голика, Павла Хандоги та багатьох інших.Славиться Роменщина не тільки своєю історією, але й своїми пам`ятками історії та культури, своїми багатющими мистецькими, кобзарськими, літературними, театральними традиціями. Її чарівну природу, її працелюбних людей оспівано в багатьох літературно-мистецьких творах і піснях. Роменщина — батьківщина багатьох діячів науки, мистецтва, культури, літератури, відомих державних, військових і політичних діячів. Серед них імена Кошового Запорізької Січі Петра Калнишевського, відомих представників української старшини Григорія та Василя Полетик, художників Григорія Стеценка, лауреата Шевченківської премії Миколи Бута, майстра художньої кераміки Павла Іванченка, відомого музикознавця, чоловіка Лесі Українки Климента Квітки, кобзаря Івана Запорожченка, Євгена Адамцевича, мистецтвознавця і археолога першовідкривача Роменської культури Миколи Макаренка, мовознавця Олександра Потебні, відомих вітчизняних медиків Івана Савченка, Олександра Скоромця, Василя Чаговеця, правознавця Миколи Максименка, геодезиста і картографа Івана Стрельбицького, письменника Григорія Нудьги, Івана Сердюкова, Івана Бойка, історика Володимира Пархоменка, військових політичних діячів Тягнибіди Івана Федька, артистів Василя Яременка, Ірини Воликівської та багато-багато інших, чия невтомна і самовідданна діяльність знана не лише в Україні, але й далеко за її межами.