Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:5121410100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1821
Рік віднесення до категорії міст:з 1821 року
Поділ міста:
Площа:7761389.89467898
Населення:▼15479 (01.01.2011)1
Густота населення:164.6 осіб/км²
Поштовий код:68700—706
Телефонний код:+380-4846
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:озеро Ялпуг, річка Ялпуг

Адреса:68702, Одеська область, Болградський район, Болград, вул. Шпитальна, 45
Веб-сторінка:http://bolgradsovet.com.ua/
Мер міста:Корольов Сергій Володимирович
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:2Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:523231
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:7761389.89467898
Периметр:23090.6967535667
Сусіди:село Тополинемісто Болградсело Виноградівкасело Табакисело Залізничнесело Оксамитне



Болгра́д—містовОдеській області , районний центр, розташове на східному березі озераЯлпуг—найбільшогопрісного озераУкраїни . Відстань дооблцентрустановить близько 242 км і проходить автошляхомE87, із яким збігаєтьсяМ15.Неподалік від міста розташований пункт контролю через молдавсько-український кордонБолград .
Історія Болград був заснований на місці болгарського поселення Табакі у1821роціболгарами , які за дозволом російською уряду переселилися зБолгаріїпід владоюОсманської імперіїдоРосії , як містечко Ізмаїльського повіту Бессарабської губернії .Генерал Інзов Іван Микитович—генерал-лейтенант , намісникБессарабії , головний попечитель і головаКомітету іноземних поселенців Південного краюРосійської імперії, приймав тих, що тікали з турецької неволі, під своє заступництво. Допомагав болгарським колоністам зберегти і збагатити свої традиції, культуру, релігію. З1818року і до кінця свого життя він був беззмінним головоюПопечительського комітету про іноземних поселенців Південного краю Росії . Він виявив побажання:
« щоб прах його по смерті покоївся в Болграді.  » 21 травня 1828року з міста під проводом російського імператораМиколи Iвийшли війська на війнузОттоманською імперієюзаДунай . [ред.₴Кримська війна та її наслідки У1853році під час війни міжРосієюіТуреччиною , в Болграді сформувався добровольчий полк під командуванням П. Громадова. ПісляКримської війни 1853 — 1856років за Паризьким мирним договором південна частина Буджака, у тому числі 40 болгарських і 83 гагаузьких колоній, відійшла доМолдавського князівства , що знаходилося під владою Туреччини. СелоКубейстало російським прикордонним пунктом. Рятуючись від турецької і австрійської поліції, в1858році у ньому жив зачинатель болгарської революційної поезіїГ. С. Раковський . Саме в цей час він написав кілька віршів, зокрема«Затримка в Кубейському карантині»та«Спогади про минуле Болгарії» .Обіцянка зберегти привілеї і права, які болгари одержали від Росії, була порушена молдавським урядом. В1860році уряд став вимагатирекрутів . Незадоволені болгари обрали депутацію від усіх сіл і направили її в Болград для переговорів з управителем колоніями. Приміщення гімназії, у якому близько 500 депутатів обговорювали питання про рекрутчину, оточили війська. Пролунали постріли, багатьох було поранено і вбито, протягом цілої доби тривала розправа над жителями, яка супроводжувалась мародерством і насильством. Кривава розправа викликала масову втечу болгар до Росії. У1861році втікачі з Болграда заснували за 6 км від міста на території, що залишилася за Росією, село Болгарійку . 60 — 70роки ХІХстоліття характерні новим піднесенням народного руху до визволення Болгарії від влади турків. У Болград приїздили відомі болгарські політичні діячіХ. Г. Раковський , Л. Каравелов . У1871році тут жив болгарський поет-революціонер Христо Ботєв . Бід його впливом1872року в гімназії утворився революційно-демократичний гурток. У1876році в місті почала виходити політична газета ліберально-буржуазного спрямування «Български глас». [ред.₴Знову під владою Російської імперії У1877році розпочалася війна з Туреччиною . Багато жителів Болграда і сіл добровільно вступили до ополчення і брали участь у бойових діях. Понад 150 болградців загинули на полі бою за визволення своєї батьківщини. Внаслідок перемоги над ТуреччиноюБуджакзатрактатомвід9 жовтня 1878року був повернутий до Росії. У той час спостерігався інтенсивний приплив і розселення болгар на територію, що історики назвали «Новою Болгарією» . [ред.₴Перша Світова війна Перша світова війна перервала мирну працю бессарабських болгар. Багато родин позбавилися годувальників. Різко зросло безробіття. У скрутному становищі опинилися жителі, що займалися сільським господарством — недоїмки склали 26 тис карбованців. У районі Болграда нараховувалося 880 бідних селянських господарств, що орендували казенну землю. [ред.₴Під владою Румунії На початку січня1918року в Бессарабію вторглися військаРумунії . У Болграді окупанти вчинили жорстоку розправу над жителями міста. Загарбники проводили політику насильницькоїрумунізаціїкраю. У Болграді закрили болгарські навчальні заклади, а вчителів А. Константинова, К. Агура, І. Мальчева, В. Пугачова та інших арештували. Почалося будівництво стратегічної шосейної дороги Болград—Ізмаїл . [ред.₴Друга Світова війна Радянський уряд26 червня 1940року вручив королівськійРумуніїноту з вимогою повернути Бессарабію.28 червня 1940року вона задовольнила ультиматум. Місто з частиною Бессарабії зукраїнськимнаселенням ввійшло до складуУкраїнської РСР . У серпні1940року був створений Болградський район, в складі Ізмаїльської області . На території району почали організовуватися колгоспи. У листопаді 1940 року вийшов перший номер районної газети «Ленінський шлях». Поряд з існуючими стали працювати нові підприємства — цегельне, вапняне і гончарне виробництво, майстерні по фарбуванню вовни, сукна; шкіряний завод, слюсарні, столярні майстерні, горілчаний завод. 26 липня 1941року Болград був окупований німецькими й румунськими військами. Вже 28 липня всіх чоловіків євреївзагнали всинагогу , після катувань вивели за місто і розстріляли. Почались масові реквізиції майна, пограбування. Три роки район перебував під владою ворогів. Почала діяти підпільна організація. Близько 600 жителів Болградщини боролися в лавахЧервоної Армії . Майже усі нагороджені медалями й орденами.24 серпня 1944року до Болграду вступили радянські війська 31-го гвардійського стрілецького корпусу 46 армії 3-го Українського фронту .В боях за визволення міста і району загинули і поховані у братській могиліГерой Радянського СоюзугвардіїкапітанМ. В. Терещенко, гвардіїпідполковникІ. І. Александров,старший сержантД. К. Кутов,рядовийІ. К. Недоступов та інші воїни.7 листопада 1967року на братській могилі відкрито монументальний обеліск Слави висотою 17 м. [ред.₴Післявоєнна розбудова Після закінчення війни вже1950року відродження господарства цілком завершилося. Були відбудовані харчокомбінат, олійня, механічна майстерня, шкіряний і вапняний заводи. Відкрито готель, лазню, перукарню. Почали працювати лікарня, дитячий сад, ясла. На місці зруйнованого кінотеатру побудовано новий, відкрили Будинок культури, міський сад, стадіон.На східній околиці міста Болград виріс цілий промисловий район: винозаводоуправління, маслосирозавод, хлібозавод, завод безалкогольних напоїв, авторемонтний завод. У центрі з кустарної артілі, заснованої у1946році, виросла швейна фабрика, яка працювала у три зміни.Інтенсивно провадилось житлове будівництво. У навколишніх селах і місті виростали цегляні будинки, а в північній та східній частинах міста збудовані десятки багатоквартирних житлових будинків.