Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:5110300000
Змін всього:1 Переглянути
Дата заснування/створення:498 р. до н. е.
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:14447961.4101415
Населення:▼50296 (01.01.2011)1
Густота населення:1622 осіб/км²
Поштовий код:67700—719
Телефонний код:+380-4849
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:остання неділя червня
Міста-побратими:
Водойми:Дністровський лиман, Чорне море

Адреса:67701, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Леніна, 56
Веб-сторінка:http://www.bilgorod-d.org.ua/
Мер міста:Нановський Ігор Миколайович
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:2Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:2Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:445232
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:14447961.4101415
Периметр:28367.8882112177
Сусіди:Білгород-Дністровськийсело Вигонсело Салганисело Бритівкасело Шабосело Випаснесело Сухолужжя



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіБілгород-Дністровський (значення) .
Історія У 4 столітті до н. е. наострові , що омивався двома рукавами Тіраса ( Дністра ), жителіМілетузаклали поліс, який отримав назву Офіуса («місто змій»), через велику кількість плазунів. Незабаром на високому правому березі річки виросла Тіра — поселенняскіфів -орачів. Згодом відмінності між полісами стерлися, населення перемішалося, утворивши нову спільноту — скіфоеллінів, або мікселлінів. А коли внаслідок підняття рівня Світового океану Офіусу затопило — її мешканці перебралися до Тіри.У107роціРимська імперіязавоювалаДакію , вийшла до Дунаю і зробила його прикордонною річкою. Форпостом імперії стала Алба-Юлія (так перейменували Тіру).У238році Алба-Юлію захопилиготи , котрі вже 257 р. почали будувати в місті піратський флот і стали здійснювати набіги на римські провінції.У371році під мурами поліса з`явилися ордигунів , які знайшли спільників в особі поневолених готами скіфоеллінів. У самісінький розпал битви за місто вони відчинили браму, через яку увірвалися кочовики. Від цілковитого знищення готів врятувала домовленість із імператором Римської імперії, котрий 376 року дозволив менш як 200 тисячам готів розселитися вМезіїтаФракії . А завойовники-гуни, на знак подяки несподіваним союзникам, майже відновили історичну назву поліса — Туріс.Утім, у складі гунського війська були й слов`яни, котрі осіли в завойованому місті. А вже через три століття воно стало резиденцією легендарного ханаАспаруха , який підкорив сім слов`янських племен і679року розбив візантійську армію. Ще через два роки на відбитих у Константинополя землях було заснованоперше Болгарське царство . Після цього нашестя у полісі утвердилося східнослов`янське плем`ятиверців . Воно підняло місто з попелу, а оскільки основним будівельним матеріалом став білий вапняк, то назвали його Білим городом.IX століття ознаменувалося приходом у Північне Причорномор`я кочових угрів, яких згодом змінили печеніги. У далекому Києві спочатку не звернули уваги на цю напасть, і вже 907 року князь Олег організовує великий похід Русі на Візантію, участь в якому брали й тиверці. Царград підступно помстився їм,915року нацькувавши печенігів на Білий город. І хоча мури й будинки під час нападу вціліли — вирізано й продано в неволю візантійцям було більш як половину населення міста. 1241року місто захопили татари, котрі були такими ж тюрками, як і половці, тому без проблем сприйняли милу тюркському вуху назву Ак-Ліба. Однак надовго вони там не затрималися —1288року ханНогай , маючи потребу в коштах для боротьби з іншимичингізідами , за щедру плату віддає місто генуезьким купцям. Як у калейдоскопі починають змінюватися його назви: Білий Замок (Аспрокастро) стає Зеленим (Мальвокастро) і Замком на горі (Монкастро). А з1362року, коли повсталі городяни вигнали набридлих баришників і лихварів геть, — навіть Чорним (Маврокастро).
Білгород-Дністровський, замокМісто набуло вільного статусу, посівши помітне місце в економічному житті краю: розвиває ремесла, карбує монету, здійснює вигідні торгові операції. Наприкінці XIV століття Білгород (а по-новому Четатя-Албе, або Фегер-Вар) увійшов до складуМолдовського князівства , якому протегував його сюзерен —Угорське королівство . Молдовські господарі подбали про відновлення старих і будівництво нових оборонних споруд. На каменях мурів викарбовано роки —1399і1432 . Остання розбудова фортеці була виконана майстром Федорком в1482році.Уздовж фортечної стіни довжиною біля 2 кілометрів вишикувалися 26 веж (спочатку їх було 34) — 12 бойових і 14 глухих, які слугували для зв`язки куртин. Зі східного, західного та південного боків фортеця була оточена ровом, початкова ширина якого сягала 14, а глибина — 21 метра. Причому його дно лежало на три метри нижче від рівня води у лимані. Там, де рів підходив до лиману, було влаштовано спеціальні заслінки, які у разі небезпеки піднімалися й заповнювали його водою. Для зв`язку із зовнішнім світом фортеця мала двоє воріт: Головні (Кілійські) розташовувалися з боку суходолу у двоярусній вежі, оснащеній двома ворітьми, двома опускними ґратами та підйомним мостом; натомість же Овідіопольські ворота виходили до лиману, а для сполучення між частинами фортеці було влаштовано ще четверо внутрішніх воріт.Разом ізКілією , фортеця неодноразово ставала серйозною перешкодою на шляху до експансії турецьких султанів. Так,1420року османський флот спробував узяти місто, але був відбитий із чималими для нього втратами. Натомість султан Баязид ІІвважав Четатя-Албе ворітьми не тільки до Молдови, а й цілоїРечі Посполитої ,1484року він зібрав небачене на той час військо, яке складалося з 300 тис. турків, 50 тис. кримських татар Менглі-Гірея та загонів волохів. Обкладене і з боку суходолу, і з боку лиману місто без надії на порятунок боронилося з 1-го до 16 серпня. Із 20 тис. його мешканців вціліли тільки 200 родин, 4 тис. осіб продано у рабство.Для контролю за загарбаною територією було переселено татар, які утворили Буджацьку орду із центром в Ак-Кермані (Білій Фортеці). Іноді її називали сухо й офіційно — Керман, або й зовсім по-панібратськи Акджа (біленька). Звідси походив видатний мусульманський вченийМухаммад аль-Аккірмані(пом. 1760). В ході Російсько-турецької війни 1787—1791 рр.при взятті міста у 1789 р. відзначився генерал-поручикВ. А. принц Ангальт-Бернбурзький .За Бухарестським трактатом 1812 рокувсі землі, що лежали міжДністроміДунаєм , остаточно перейшли доРосійської імперії . Буджацьких і ногайських татар було виселено до Таврійської губернії, а в спустошений моровою виразкою край потекли розрізнені людські струмочки — болгари, гагаузи та німці-колоністи знову обживали цю землю.Згодом Аккерманська фортеця втратила своє воєнно-оборонне значення, і1832  р. її зняли з реєстрів як стратегічний об`єкт, а1859 -го передали в управління міської влади. Бессарабський і Новоросійський губернатор граф Строгановпішов далі й дозволив Російському товариству пароплавства й торгівлі брати вапняк із фортечних мурів для облаштування пристані. Від цілковитої руйнації фортецю врятував той факт, що видобувати вапняк із кар`єра виявилося значно легше, ніж розбирати мури замку.Після революції та громадянської війни Бессарабія загалом і Ак-Керман зокрема потрапляють під владуРумунії . Однак під час Другої світової війни місто повертається до складу Радянського Союзу і указом президії Верховної Ради СРСР від9 серпня 1944  р. йому було повернуто колишню назву Білгород із визначенням Дністровський.У 1999 році Білгород-Дністровський урочисто відзначив 2500-річчя. Місто було визнане ЮНЕСКО одним із найстаріших у світі[3].В 2002 році було прийнятогімн міста . [ред.₴Назви міста в минуломуVII ст. до н. е. — фінікійська колонія Офіуза;VI ст. до н. е. — давньогрецька колонія Тира;II ст. н. е. — римське поселення Алба Юлія;VI ст. — східнослов`янське плем`я антів називало поселення Турісом;IX–X ст. — східнослов`янські племена — тиверці та уличі — назвали місто Білгород, а візантійці — Левкополь (Біле місто);XIII ст. — генуезці назвали місто Монкастро;XV ст. — місто входило до складу Молдавського князівства і називалось Четатя Албе (Біла фортеця);1484 р. — місто і фортецю більше ніж на три століття окупувала Туреччина, його назву було змінено на Аккерман (Білий камінь);1812 р. — за Бухарестським пактом місто, разом з Бессарабією і дельтою Дунаю, відійшло до Російської імперії під назвою Аккерман;1918 р. — місто у складі Бессарабії відійшло до Румунії під назвою Четатя-Албе;1940 р. — місто разом з Бессарабією ввійшло до складу СРСР під назвою Аккерман;1944 p. — місту повернуто слов`янську назву Білгород-Дністровський.