Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5120210100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1753
Рік віднесення до категорії міст:з 1941 року
Поділ міста:
Площа:22957771.7652117
Населення:▼8718 (01.01.2011)1
Густота населення:1743.6 осіб/км²
Поштовий код:66400—409
Телефонний код:+380-4863
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Тилігул

Адреса:66400, Одеська область, Ананьївський район, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 20
Веб-сторінка:
Мер міста:Кисельова Лариса Вікторівна
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:276240
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:22957771.7652117
Периметр:48363.0458853791
Сусіди:місто Ананьївсело Бояркасело Великобояркасело Селиванівкасело Ананьївсело Шелеховесело Гандрабурисело Новогеоргіївка



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіАнаньїв (село) . Ана́ньїв  — місто, адміністративний центрАнаньївського району Одеської областіУкраїни розташоване на річціТилігулза 15 км від залізничної станції Жеребкове . Відстань дооблцентрустановить 160 км і проходить автошляхомТ 1605 таE95.
Історія міста Територія, на якій розмістилося місто, була заселена з давніх часів. Поблизу Ананьєва виявлені залишки неолітичного поселення (VI—V тисячоліття до н. е.), На його околиці є кургани епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.).Місто виникло в середині 18 століття як слобода Анані(Ананів ), з1834перейменоване в Ананьїв. Було адміністративним центромАнаньївського повіту .Вперше згадується1767року, також є версія щодо1753  р. Колишня слобода — одна з так званих «ханських слобід», яких було багато у 18 столітті міжБугоміДністром  — на території, що належалиКримському ханствуіОсманській імперії . Тут селилися селяни-утікачі зУкраїниіМолдавії .За Яським мирним договором 1791 року ця територія відійшла до Росії. Ананьїв увійшов до складу Вознесенського намісництва, а в 1803 році — Херсонської губернії. У 1792 році поселення приписано до казенного відомства. Його жителі брали активну участь у боротьбі проти іноземних загарбників. У період Вітчизняної війни 1812 року ананьївці збирали кошти для спорядження загонів народного ополчення, які допомагали регулярної армії обороняти країну від наполеонівського навали. Всього передано 1,1 тис. руб. грошима, 180 чвертей хліба та 27 волів.У 1834 році Ананьїв ставповітовиммістомХерсонської губернії . Через 10 років в ньому проживало 1773 осіб, а в 1859 році — вже 8935 осіб (4759 чоловіків і 4176 жінок), переважно міщан і державних селян. Землі у жителів було мало, тому що царська влада роздали її поміщикам. До того ж в 1834 році для потреб міста місцева влада відібрала в ананьївці 9375 десятин. Таким чином, на початку 50-х років XIX ст. на 2074 ревізькі душі припадало всього 2429 десятин землі. Як повідомляли чиновники херсонському губернатору, в «Ананьєві державні селяни прийшли в повний розлад і накопичили на 1 січня 1853 понад 50 тис. руб. недоїмок». Втративши надію стягнути борг, влада перевела державних селян на становище міщан, а землі передали міській управі. Напередодні реформи 1861 року в Ананьєві проживали 67 поміщицьких селян, доля яких була ще більш важкою.Після скасування кріпосного права 89,4% всіх земель залишилося в руках поміщиків, а колишні кріпаки отримали всього 167,5 десятини і ті за викуп, що в три рази перевищував ринкову вартість землі. 27,4% селянських дворів не мали земельних наділів, 40% — тяглової і продуктивної худоби. Безземельні селяни і міщани орендували землю у міської управи на кабальних умовах — по 11 — 12 руб. за десятину. Таку орендну плату, найвищу в губернії, могли заплатити небагато, а біднякам залишалося одне — йти на ринки сільськогосподарських робітників у Голту, Бірзулу, Березівку. У другій половині XIX ст. і Ананьїв стає одним з таких ринків. Наймати наймитів сюди приїжджали поміщики та їх прикажчики не тільки з Ананьївського, а й з інших повітів, тому що тут робочі руки були найбільш дешевими. Якщо в Херсонській губернії в 70-80-х роках середня заробітна плата сільськогосподарського робітника на день становила 57 коп., то в Ананьївському повіті — 21,6 копійки.Трохи біднякам вдавалося влаштуватися робітниками на кам`яних кар`єрах. Частина жителів трудилася на дрібних промислових підприємствах, кількість яких в Ананьєві швидко зростала. Якщо в 40-х роках XIX ст. тут були сукновальня, що виробляла 700 аршин сукна на рік (на 2,3 тис. руб.), і 3 винокурні (виробляли продукції на 7,9 тис. руб.), то до кінця сторіччя в місті вже налічувалося близько 20 напівкустарних підприємств, головним чином із переробки сільськогосподарської сировини. Серед них — свічосалотопний і миловарний заводи, 3 фабрики фруктових та газованих вод, 2 олійниці, 5 цегельних заводів, тютюнова фабрика, 2 парових і кінний млин. Всі ці підприємства випускали продукції на 16 тис. руб. на рік. У них налічувалося 23 постійних робітників, а сезонних — значно більше. Успішно розвивалася торгівля, зокрема зерном. Серед міст Херсонської губернії Ананьїв за торговим обсягом посідав дев`яте місце. Ярмарки влаштовувались два рази в році, базари — щодня. Торгували зерном, борошном, овочами, місцевими промисловими і ремісничими виробами.З розвитком економіки в місті зростала кількість промислових робітників, ремісників, а також інтелігенції — інженерів і техніків, яких запрошують на роботу власники підприємств, викладачів двох гімназій та інших навчальних закладів. Серед місцевої інтелігенції було чимало прогресивно мислячих людей. У 80-х роках навколо Ананьївської чоловічої гімназії згрупувалася революційно налаштована молодь. Тут з 1882 по 1884 рік існувала нелегальна бібліотека, діяв народницький гімназійний гурток. Його члени встановили зв`язок з Кишиневом, звідки отримували заборонену літературу, зокрема програму, прийняту Одеським з`їздом народницьких гуртків. У серпні 1902 року в Ананьєві та повіті розгорнув революційну агітацію гурток, створений з представників інтелігенції. Гуртківці отримували газету «Іскра» та іншу нелегальну літературу. Незабаром вони примкнули до революційної соціал-демократії. Великий вплив на їхню діяльність справляв Одеський комітет РСДРП, що стояв на позиціях ленінської «Іскри». З Одеси приїжджали пропагандисти, надходила партійна література.