Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:7421700000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1574982225.18371
Населення:▼ 33160965 ( 1.12.2011)
Густота населення:21.5 осіб/км²
Поштовий код:16700—16763
Телефонний код:+380-4633
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:16703, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, м. Ічня, пл. Т. Г. Шевченка, 1, 2-14-98
Веб-сторінка:http://ichadm.cg.gov.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:Рубашка Сергій Васильович
Голова ради:Кутовий Олександр Володимирович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:27Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:1Списокна карту
Сіл:26Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1574982225.18371
Периметр:230132.143170261
Сусіди:Бахмацький район Борзнянський район Срібнянський район Талалаївський район Ніжинський район Прилуцький район


Карта на карту

Географічні координати: 32.440 50.874

Склад (29):

Сусіди:


Ічня́нський райо́н(до 1934 рокуІ́ченський район ) — розташований у південно-східній частиніЧернігівської областіз центром у місті Ічня . Площа — 1,6 тис. кв.км. Населення — 49,5 тис. жителів.Район лежить у межах Придніпровської низовини. Корисні копалини: торф, глина, пісок. Річки — Удай, Остер. Ґрунти чорноземні та підзолисті. Розташований у лісостеповій зоні. Ліси (дуб, береза, осика, сосна) займають 21,4 тис.га.Переважають підприємства харчової промисловості (найбільші з них: Парафіївський цукровий завод, Ічнянський завод сухого молока та масла , Пелюхівський крохмальний завод, Ічнянський спиртовий завод), молоко-консервний завод. Спеціалізація с/г-землеробство зерново-буряківничого і тваринництво м`ясо-молочного напрямків.
Історія Відомо, що територія сучасної Ічнянщини з ХІ ст. перебувала в межахПереяславського князівства , що обіймало величезні простори між Дніпром і Волгою. Значно пізніше землі Ічнянщини увійшли до складу Південної Чернігівщини. Район часто зазнавав вторгнень з боку татар та польської шляхти.Проживали в ньому сміливі козаки, які не раз відзначились в битві з ворогами. Серед їх ватажків найяскравішою постаттю був ічнянський сотник Григорій Стороженко. За археологічними даними можна судити, що наш край був заселений у давньокам`яному віці, понад п`ятнадцять тисяч років тому. Свідками далекого минулого є близько 30 курганів V — І тисячоліть до н. е., декілька городищ і поселень цього періоду біля сіл Городні, Монастирища, Гужівки, Щурівки, Дорогинки, Івангорода, Воронівки, Ольшани, м. Ічні.Приходили з мечем на землю нашу половці і монголи, кримські татари і турки, але Ічнянщина відроджувалась, виживала, боролась. Під час визвольної війни 1648–1654 років у складі військ Б.Хмельницького був сформований козацький полк, який, потім у складі двох сотень влився у Прилуцький.В останній чверті XVIII cт. Починається економічне піднесення Ічні. Набуває розвитку винокуріння. В 1780 р. діяло 23 винокурні. На р. Іченці було 6 водяних млинів, цегельня. Розвивалося ремесло. Налічувалось 78 дворів ремісників, переважно шевці, гончарі, кравці, ткачі, бондарі, ковалі та інші. Щороку відбувалось по три ярмарки, по три базари щотижня.Містечко наше було відоме як хлібний ринок півдня Чернігівщини. Тут щороку збувалось близько 30 тисяч четвертей хліба (1 чверть — 8 пудів). Продавалась також велика кількість худоби.Економічному розвитку міста сприяло прокладання вузькоколійної залізниці Крути-Ічня-Прилуки. 1894 року стала до ладу станція Ічня. На початку ХХ ст. в містечку налічувалось 10 дрібних заводів (винокурних, цегельних, маслоробних та інших), 14 кузень, 109 вітряків.Напередодні першої світової війни в Ічні було 11 початкових шкіл, у яких навчалось 1150 учнів. Вищих, середніх навчальних закладів, клубів і бібліотек не було.Ічня здавна славилась як один з осередків художньої кераміки Лівобережної України. Розписні кахлі і посуд вивозили ічнянці на ярмарки в багато губерній. З покоління в покоління передавались вміння і досвід.Були в нас і досвідчені майстри різьби по дереву брати Григорій та Микола Майстренки їх справу продовжував різьбяр із с. Сваричівки, член Спілки художників України А. Г. Штепа.Страшним вихором пронеслись над Ічнею перша світова та громадянська війни. Пропустили через свої жорна, поламали тисячі людських душ, матеріальні цінності, зруйнували віру, знищили храми духовності. Голодомор. Репресії. Знову війна. Минуть роки і століття, але вдячна пам`ять земляків ніколи не забуде подвигів, які здійснили в роки Великої Вітчизняної 17 тисяч ічнянців. Дванадцять Героїв Радянського Союзу дала Ічнянщина світові, Зірку Героя одним із перших українців у перший же місяць війни отримав Кузьма Олександрович Семенченко з Мартинівки.На світанку 22 червня 1941 року командир 19-ї танкової дивізії генерал К. О. Семенченко підняв по тривозі своїх підопічних. Так одним з перших він зустрів війну.Зірку Героя одержав ічнянець Олексій Гнатович Негода, дивізія якого першою штурмувала рейхстаг. За форсування Одера звання Героя одержав Микола Семенович Шульженко. Мужністю і сумлінністю відзначився в боях за Дніпро Герой Радянського Союзу Павло Маркович Максіміхін. Ми гордимося братами-соколами, льотчиками Гарамами, які збили 40 ворожих літаків. Один з них, Михайло Гарам, нагороджений Зіркою Героя.Високу нагороду отримали уроженці Ічнянщини Микола Петрович Бойко з Івангорода, Степан Павлович Васечко з Купини, Вольф Беркович Хацкевич і Степан Корнійович Андрусенко з Парафіївки, Василь Григорович Петренко з Шилович.Загинули при звільненні рідної землі: Нонна Погуляйло, Анатолій Шевель, Володимир Чепіга, Ігор Камінський, Микола Гринтаєнко та інші, котрі мріяли про щасливе життя. Віддав своє життя за визволення рідного міста Анатолій Васильович Сергієнко.Підпільну роботу на Ічнянщині очолював секретар підпільного райкому партії Іван Юхимович Попко. Велику допомогу партизанам з`єднання Федорова надавали місцеві жителі.Після визволення району все населення від малого до старого піднялось на відбудову господарства. В 1944 році частково відбудували і пустили в дію спиртовий завод, райпромхарчокомбінат, маслозавод. Стали до ладу МТС, відновлено колгоспи. Пізніше, в 50-60 роках, стали до ладу нові підприємства: тарний, лісопильний заводи, завод сухого молока і масла, плодоовочеконсервний, цегельний завод міжколгоспбуду. Розвивались промисловість, сільське господарство, культура, освіта.