Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:7422400000
Змін всього:
Дата заснування/створення:1923
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:1415498825.92937
Населення:▼ 28160501 ( 1.12.2011)
Густота населення:20 осіб/км²
Поштовий код:15300—15362
Телефонний код:+380-4657
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:

Адреса:15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Шевченка, 60, 2-13-30
Веб-сторінка:http://koradm.cg.gov.ua/default_page.php?DEPAT=21&pm=orang_menu
Мер міста:
Голова держадміністрації:Довгаль Олександр Васильович
Голова ради:Хроленко Василь Дмитрович

АТУ

Районів:1Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:20Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:20Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:1415498825.92937
Периметр:319838.354753446
Сусіди:Семенівський район Сосницький район Новгород-Сіверський район Щорський район Коропський район Менський район



Корюкі́вський райо́н  —район Чернігівської областіз центром у містіКорюківка .
Історія Історичні корені Корюківщини сягають сивої давнини.Гетьманська Україна в другій половині XVII ст. знаходилася під владою Москви. За адміністративним поділом Корюківка належала до Киселівської сотні Чернігівського полку. Леонтій Полуботок з 1689 року заволодів Корюківщиною. У 1706 році новим хазяїном села став Іван Мазепа, а після його «зради» 1708 року, Петро І віддав Корюківку у вічне володіння полковнику Павлу Полуботку. З другої половини XVII ст. постійно посилювалося соціально-економічне гноблення селянства.З утворенням Малоросійської (1796), а згодом Чернігівської (1802) губерній село входило до складу Олександрівської волості Сосницького повіту. Його жителі брали активну участь у Вітчизняній війні 1812 року. Чимало їх пішло до ополчення, надавали для потреб російської армії продовольство, гроші, теплі речі.Після Вітчизняної війни ще більше посилилася експлуатація селян. За офіційною статистикою, у 1840 році лише 106 сімей могли забезпечити себе хлібом до майбутнього врожаю, 402- голодували.У 1858 році іноземний підприємець Карл Раух побудував на східній околиці села цукровий завод, де працювало 350 чоловік (майже все доросле населення). Робітники працювали весь сезон (3-5 місяців) без вихідних по 12 годин на добу. Виснажені фізично, цукровики часто хворіли, а за кожен день хвороби вираховувався дводенний заробіток.Не поліпшилося економічне становище селян Корюківки і після реформи 1861 року. У 1866 році в Корюківці було 156 дворів, 1572 жителя.Попри те, що тут здавна поширювалися різні ремесла, у селі нараховувалося лише 4 дрібні кузні та 2 столярні майстерні. Проте швидкими темпами зростав цукровий завод. У 1871 році на ньому вже працювало 600 робітників. Через п`ять років був збудований рафінадний завод, 1892 року — цегельний. Цукрова продукція Корюківки за високу якість одержала золоті медалі на Всеросійській виставці в Москві (1882 р.), а 1900 року — на всесвітній у Парижі.У 1882 році в Корюківці зведена дерев`яна Вознесенська церква. 1884 року побудована залізниця. У 1880 р. відкрито однокласне училище, 1886 р. — церковнопарафіяльну школу, 1896 р. — земську школу. 1904 р. збудована лікарня.Проте складні умови життя і праці, низькі заробітки налаштовували робітників на революційну боротьбу, ставали популярними ідеї соціал-демократії, спалахували повстання на заводах.12 січня 1918 року в місті було проголошено Радянську владу. Сотні робітників і селян взялися до зброї. Перший загін Червоної гвардії створив у Корюківці колишній балтійський матрос Олександр Гарнієр. Згодом він командував 1-м революційним полком, в 1919 році нагороджений орденом Червоного Прапора. В 1921 році загинув, похований в центрі Корюківки.Вже в 1923 році Корюківка має статус селища, а в 1958 році — міста. Велика Вітчизняна війна і період німецько-фашистської окупації (05.09. 1941-19.03. 1943) стали для корюківчан суворим випробуванням. Корюківка була центром партизанського руху на Чернігівщині. Звідси почав свій шлях Чернігівський партизанський загін, партизанське з`єднання О. Федорова, постійно діяло партійне та комсомольське підпілля. Саме ці факти стали рушійною силою фашистської розправи в березні 1943 року. В результаті каральної акції в Корюківці було знищено близько 7 тисяч мирних жителів, спалено 1390 будівель. Корюківська трагедія за кількістю жертв майже в 45 разів перебільшує білоруськуХатинь , в 41 — чехословацьку Лідіце, в 12 — французький Орадур.Шестеро корюківчан удостоєні почесного звання Героїв Радянського Союзу: Більченко Феодосій Лукич, Лучок Михайло Тихонович, Стрілець Федір Михайлович, Білий Данило Микитович, Дудко Федір Михайлович та Бардаков Григорій Фокич.Післявоєнні роки стали для Корюківщини періодом відродження з попелища та відбудови народного господарства.