Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:0523410100
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:з 1984 року
Поділ міста:
Площа:10973767.6810358
Населення:▼10013 (01.01.2011)1
Густота населення:1151 осіб/км²
Поштовий код:22200-22208
Телефонний код:+380-486
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:перша субота липня
Міста-побратими:
Водойми:річка Рось

Адреса:22200, Вінницька обл., Погребищенський район, м. Погребище, вул. Б. Хмельницького, 77, 2-17–55
Веб-сторінка:
Мер міста:Білик Анатолій Миколайович
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:10973767.6810358
Периметр:19709.5229026881
Сусіди:Погребищенська міська радаГопчицька сільська радаБілашківська сільська радаПавлівська сільська радаПедосівська сільська рада



Історія[ред.₴Давні часи На місці сучасного населеного пункту було містоРокитня , перша письмова згадка про яке датується1148  р.На початкуXIII  ст. післямонголо-татарської наваливід нього залишилися самі погреби, тому мешканці, що відбудували місто, стали назвати його Погребищем.[3]На початкуXVI  ст. землі Погребища уздовж річкиРосьопинилися в руках українськихкнязів Збаразьких .[4] У1580-х  рр. споруджуєтьсязамок , про існування якого нагадує назва гори – Замкова.ПісляЛюблінської унії 1569  р. Погребище перейшло доРечі Посполитої . Воно стало користуватисяМагдебурзьким правом . У1629  р. Погребище налічувало понад 6 тис. жителів, у той час як уВінниці  – 9 тис. [ред.₴Козаччина У1591 - 1593  рр. населення міста брала участь у козацькому повстанні на чолі зК. Косинським . У1595  р. селянсько-козацькі загони під проводомГ. Лободизахопили фортецю.[5]Місцеві мешканці взяли участь увизвольній війніпід проводомБогдана Хмельницького . У1653  р. Погребище було вщент зруйновано княземЯремою Вишневецьким [6], що відступав із-заДніпрапід натиском Б. Хмельницького.Дорогою князя Вишневецького, що приборкував бунти, «зникають слобідки, села, хутори і містечка і замість них стирчать закривавлені палі та шибениці». Князь взяв приступом Погребище і винищив поголовно все населення: 700 полонених повісили, 300 посадили на палі, причому князь дав жовнірам наказ: «стратити їх так, щоб вони відчували, що вмирають»; на шляху через ліси, «він прикрашав сосни, вішаючи на них полонених». Поляки «палили села і рубали голови»; полонених піддавали тортурам і катували вогнем[6]В1736і1768  рр. у Погребищі перебували загони повсталихгайдамаків . [ред.₴Новий час ЗXVIII  ст. Погребище перетворилось на осередок торгівлі та ремесел.УXVIII -ХІХ  ст. містечко було родинним гніздом Ржевуських, в якому народиласяЕвеліна Ганська , друга дружина відомого французького письменникаОноре де Бальзака .Наприкінці ХІХ  ст. на землях графаАдама Ржевуськогозбудовано залізницю і станцію, яку названо на його честь –«Ржевуська» .На початкуХХ  ст. містечко нараховувало 943 дворів, 5807 мешканців, дві церкви (мурована Успенська і дерев`яна Михайлівська)[7], дві церковнопарафіяльні школи, шість круподерень, завод шипучих вод, два водяних млини, 10 мануфактур, 30 бакалійних і м’ясних лавок[7]. Граф Микола Павлович Ігнатьєврозпочав будівництво цукрового заводу. [ред.₴Новітня доба В1921році було відкрито агрошколу. В1923  р. – організовано першеколективне господарствоім. Т. Шевченка. З1927  р. у місті працює маслозавод, який на сучасному етапі виробляє масло, твердий сир, морозиво та іншу продукцію. У1929  р. на території Погребищенськоі сільради проживало 2299 осіб[8].Німецько–фашистські війська окупували місто21 липня 1941  р. У часи окупації у Погребищі діяла підпільна група опору, яку очолював вісімнадцятирічний М. Д. Копецький. 30 грудня1943  р. місто звільнила 65 мотобригада 1-ї танкової армії генералаМ. Ю. Катукова . В пам’ять про цю подію в місті встановленотанкчасів війни ІС .Понад 6 тисяч воїнів-погребищан залишились на полях битв. Семеро уродженців району удостоєні званняГероя Радянського Союзу . ЦеА. Бурлачук , В. Кравченко, А. Москальчук, А. Пономарчук, М. Сьомак, І. Слободянюк , В. Терлецький. У братській могилі, що знаходиться в центрі міста, поховано 653 воїнів [Джерело?] .Майже із 100 воїнів, що проходили службу в різних гарячих точках світу, з афганської війни живими додому не повернулось шість погребищан: І. Кумчак, В. Іващук, О. Харченко, Є. Мельник, О. Шевчук, В. Іщук. У міському парку встановлено обеліск пам’яті, іх іменами названі солдатські поля.У1966  р. відкрилося медичне училище (з2006  р. - медичний коледж). Також цього року відкрито і музичну школу, яку в2000  р. переведено в капітально відремонтоване приміщення. У1985  р. відкрило двері професійно - технічне училище (нині – вище професійне училище-42). Тут щороку навчається біля 600 майбутніх спеціалістів сільського господарства [Джерело?] . [ред.₴Сучасність За останні 20 років проведено газифікацію м. Погребище, з`явилися багатоповерхові будинки.