Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб


Прапор

Тип:
КОАТУУ:0520210100
Змін всього:
Дата заснування/створення:14 століття
Рік віднесення до категорії міст:з 1938 року
Поділ міста:
Площа:5767106.36576031
Населення:▼ 17776 ( 1.06.2012)
Густота населення:2 890 осіб/км²
Поштовий код:23000-23005
Телефонний код:+380-4341
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:барський, барчани, барчанин, барчанка
День міста:остання неділя травня
Міста-побратими: Квідзин Рибнік (Польща)
Водойми:р. Рів

Адреса:23000, Вінницька область, Барський р-н, м. Бар, вул. Пролетарська, 6, 2-25-88
Веб-сторінка:http://www.bar-city.com.ua/
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:5767106.36576031
Периметр:14712.0618016093
Сусіди:Барська міська радаГаївська сільська радаІвановецька сільська радаВойнашівська сільська радаБалківська сільська рада



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіБар (значення) . Бар— місто районного підпорядкування (з 1938 року) вБарському районі Вінницької області , райцентр Барського району. Наявне населення 17776 мешканців (1 листопада 2011 р.). Місто розташоване на річціРів , за 68 км від обласного центру та за 7 км від залізничної станціїБар (селище) . [1] [2], за 10 км від залізничної станціїВасютинці [3], [4] , автовокзал безпосередньо в місті.[5] . Через місто пролягає дорога Т0610, найближчі євроавтошляхиE50 іE583.
Історія Територія міста Бара була заселена ще з прадавніх часів. З археології відомо, що в цьому регіоні існувалаБуго-Дністровська культура6500—4750 рр. до н.е. На східній околиці міста археологи виявилитрипільське поселенняпізнього періоду (3100—2500 рр. до н. е.), а на західній —скіфське(з 7 ст. до н. е.) ічерняхівське(бл. 4 ст. н. е.), такожкомарівське(15 ст. до н.е.) Справжній демографічний вибух у нашому краї почався з появоюаріїв [6], творців трипільської культури (див. статтюПоділля ). З 9 ст. до н.е. край населяли носіїчорноліської культури .Геродот(бл. 484—425 рр. до н. е.) писав про те, що Поділля населяютьсармати . Греки називали народскіфи -орачі, хоча в історичних документах того часу він фігурує вже під назвоюанти . (див. Прабатьківщина слов`ян ) З 6 ст. тут знаходилось князівствоуличів , потімБолохівська земля , яка в 1252 р. потрапила в залежність відЗолотої Орди( Батий ). За 20 км на північ від Бара в урочищі Город Богів поблизу с. Городище (Деражнянський район)знайдено залишки міста, знищеного військомДанила Галицькогобіля 1257 р. або, можливо,Бурундаяв 1259 р. Іпатіївський літописдозволяє ідентифікувати його як Божський - одне з найбільших міст Болохівського князівства, назва якого повязана з культовим центром словян або найбільш ймовірно, з іменем князяБожа . Знайдені персні з гербами говорять про те, що тут правили нащадки князівВсеволода II ОлеговичаабоОлега-Михайла Святославича .[7] . Барська земля входила доПодільського князівства , активний розвиток краю, будівництво укріплених градів-замків почалися після завоюванняОльгердом( Битва на Синіх Водах ), в результаті якого земля увійшла до складу Великого князівства Литовського ( ВКЛ ) у 1363-1402, 1411-1430 рр. Документальна згадка про місто Бар (під назвою Ров ) відноситься до1401  р. Відомий український історикМихайло Сергійович Грушевськийв праці «Барське староство» пише:
« … що вже в 1405 р. м. Ров було населеним містом, так що заселення його слід віднести до попереднього часу…  »Історики-краєзнавці вважають, що місто виникло і будувалось в середині XIV ст., а можливо раніше. Воно було розташоване на правому березі річки Рів, там, де тепер знаходиться селоЧемериси-Барські .Після поразкиСвидригайла1431 р. Ров попадає під владуПольщі . Крім національного та релігійного гніту населення зазнавало величезних збитків від вторгнення татар і волохів.
Каменець і Ровщина, Подільське воєводствона мапі ВКЛ Татаризахопили місто в1452  р., літописецьМарцін Бельськийописав ці події-
« Татарська орда, яка вторглась на Поділля, взяла приступом і розграбувала фортецю в Рові, що належала шляхтичу Стогніву Рею. Старосту Рея разом з родиною було забрано в полон, замок зруйновано. Деякі мешканці знайшли притулок в Зінькові, але потім повернулися назад в вже засноване місто Бар  ».Через півстоліття замок був відбудований і переданий в управління воєводіСтаніславу Одровонжу . В нього і придбала землі дружинаСигизмунда І Старого , королеваБона Сфорца .У1533р. прибула доРовського замкукоролеваБона Сфорцаіз синомСигізмундом Августом . Звела нову фортецю і назвала місто Баром, на честьБарі— свого княжого володіння в Італії, в якому вона народилася. Пільговою грамотою від24 листопада 1537року вона звільняє всіх, хто поселився в Барі, від старостинських і королівських податків та створюєБарське староство . Завдяки цьому Бар стає значним торговельним і культурним містом, аБарський замок , який було зведено під керівництвом Альберта Старжеховського, — потужньою фортецею, яка боронила місто від татарських нападів. Тоді ж місто отримуємагдебурзьке правота герб з ініціалами королеви.[8]
Ров(Row) на мапі Себастьяна Мюнстера 1554 р.Новий замок, після замку Рова, було зведено на новому місці. Старжеховський вважав, що попереднє місце, не враховуючи його високе розташування, недобре, бо нічим не було закрите. Нове місце було на протилежному боці річки, відділене відКучманського шляхунизиною, заслону було збільшено греблею на річці, що утворило став, який облягав місто з трьох боків. Спочатку замок був здебільшого дерев`яний. Стіни й будинки були збудовані з дубових зрубів - дерева як матеріалу як раз в цій місцевості було вдосталь. Стіни були подвійні — між ними засипалася земля. Замок мав 5 дерев`яних двоповерхових башт, головна башта містила браму, над нею каплиця, на самому верху дзвін. На башті була мідна табличка з надписом на латині про те, як дбає та піклується Бона Сфорца про Бар та його замок. Інша башта теж містила браму - тільки меншу, вона пов`язувала замок з містом. Перед в`здом був бастіон з дубових брусів з двома баштами.У 1538 році м. Бар стає центром староства, яким залишається до кінця XVIII ст. В 1540 р. Бона призначає старостою легендарного полководцяПретвича , якого величали "стіна подільського краю" [9] . В 1594 р. вибухнуло велике повстання проти гніту польських феодалів під проводомСеверина Наливайкаі Григорія Лободи, в якому взяло участь населення Бара.
Герб 1540 р.Провідну роль у торгівлі Бара відігравали євреї, перша згадка про яких датована 1542 р. У часиВизвольної війни українського народу 1648—1657 рр. під керівництвом Богдана ХмельницькогоБар був одним з важливих об`єктів, за який точилися запеклі бої. У1648році місто іБарський замокбули взяті полковникомМаксимом Кривоносом . Деякий час Бар був резиден­цією Богдана Хмельницького. Але згідно зАндрусівським перемир`яммісто, як і вся Правобережна Україна, залишалося під владою Польщі. У1656році турецький мандрівникЕвлія Челебіфіксує в своєму щоденнику
« Кам`яний Бар- справді могутня фортеця. Вона набагато краща за інші польські фортеці, має арсенал і гармати  ».23.081671 Ульріх фон Вердумписав в нотатках:
« На півночі міста височиться замок, оточений грубими мурами, з чотирма мурованими баштами, між ними веде брама до міста."  », a також :"Місто оточене товстим палісадом,поділене на дві частини: східна частина більша і стоїть пусткою майже незаселена, менша частина сильно зруйнована. Над дверима ратуші на латині був напис: Deliberare mora tutissima est. Близько ратуші була мурована синагога. Залишилися незруйновані 3 деревяні церкви, костел перед замковою брамою, Єзуїтський колегіум та кармелітський монастир. Русини мають також ще дві церкви і євреї мають невелику синагогу. Навпроти замку знаходиться єврейське кладовище. На південому - заході місто оточене ставом , утвореним річкою Ров. На північному сході місто було оточене земляними валами і ровами,на даний час залишився тільки палісад."У1672році Бар був захоплений турецькою армією. З1672по1699  р. наш край перебував під владоюОсманської імперії . В1699  р. заКарловицьким договоромПравобережна Україна зПоділлям(і в тому числі Бар) переходять до Польщі.У другий половині 17 ст. в Бар переніс свою резиденцію коронний гетьман Станіслав Конєцпольський . Він наказав звести мурований замок на дерев`яному. будівництвом замку зайнявся французький інженер Ґійом Левассер де Боплан .У 30-х роках XVIII ст. на території краю поширюється гайдамацький рух під керівництвом Неживого, Журби, Швачки, Бондаренка, Верлана. Вершиною гайдамацького руху булаКоліївщина . Царський уряд допоміг полякам придушити повстання. Російські війська захопили Бар, розгромивши і конфедератів.
Бар. Вигляд фортеці з боку річки Рів. авторНаполеон Орда .У1768  р. тут створена так званаБарська конфедерація . Під командуванням Кречетнікова російська армія взяла в червні того ж року форпост конфедератів. З тих пір замок став занепадати.З приєднанням Правобережної України до Росії Бар в1793  р. увійшов до її складу, як повітове місто, а з1797  р. — став заштатним містом Могилівського повітуПодільської губернії .
Костел св. Анни. (побудований домініканцями в1811р ., в стилі неоготики перебудований1906р .На середину ХІХ століття (1861 р.) населення Бара становило 7965 мешканців (4248 — чоловічої, 3717 — жіночої статі), у місті було 824 будівель, у тому числі 135 кам`яних. З п`яти заштатних міст Подільської губернії лише Бар визнавався промислово розвинутим. На 1861 р. тут діяло 4 шкіряних та 2 цегельних та 6 черепичних заводи. До виробничої сфери можна віднести діяльність 4 міських водяних млинів, а також розвинуту в Барі “фабрикацію угорських вин”. В 1865 р. в Барі збудовано гуральню (майбутній спиртзавод). Але, переважна більшість міських мешканців займались різними ремеслами, торгівлею та сільським господарством. Так, у ремісничому виробництві Бара нараховувалося 467 ремісників (348 майстрів, 76 робітників та 43 учня), найбільше з яких було шевців — 130 майстрів, кравців — 38, ткачів — 35 та гончарів — 25. [1] Серед культурно-освітніх закладів у першій половині ХІХ століття у місті було два училища — повітове, створене у1803  р. і духовне, відкрите у1837  р.В другій половині XIX століття в соціально-економічному розвитку міста відбулися кардинальні зміни. З1880  р. почав працювати пароводяний млин, відбулась реконструкція гуральні. Бар поступово перетворювався в промислове місто з розвинутою соціальною інфраструктурою. Подальшому піднесенню економіки міста сприяло введення в експлуатацію в серпні 1892 р. залізниці Жмеринка — Могилів-Подільський, на якій була побудована станція Бар (3а 5,5 верст від міста). У місті з`явилось велике індустріальне підприємство – цукрозавод, який дав першу продукцію у 1900 році. [2] Розвиток сільського господарства вимагав нової, досконалішої техніки, отож поблизу міста, у с.Лука-Барська наприкінці ХІХ століття почав діяти потужний чавуноливарний завод. У місті Бар продовжувався розвиток ремесел: шевської справи, ковальства та столярного ремесло.Населення Бара 1905 року склало 19438 мешканця, для порівняння - у Вінниці було 37801 мешканців.Помітні кроки відбулись у розвитку освіти та культури. Ще з1888  р. діяло міське двокласне училище (нині будинок греко-католицької церкви). У 1906 р. було відкрите реальне училище (тепер СШ № 4), у 1911 р. — приватну гімназію для дівчат (тепер СШ № 2). 7 квітня 1899 року відбулось відкриття міської публічної бібліотеки, яка утримувалася за рахунок міста. [3]У1905  р. Поділля охопили революційні виступи. Навесні і влітку1905  р. було найбільше піднесення в Барі страйкової боротьби. В травні1905  р. відбувся страйк Барської цукроварні. Робітники вимагали покращити умови праці і збільшити зарплату.У 1911 році населення Бара становило 22620 мешканців, конфесійний склад — іудеїв - 10 450 (46,2%), православних і старообрядців - 9052 (40%), римо-католиків - 3106 (13,7%). [4]Перша світова війна 1914  р. та громадянська війна 1917—1920 років завдали нових бід. У лютому1918  р. Бар окупували війська кайзерівської Німеччини. У боях з австро-німецькими окупантами брав участь Барський червоногвардійський загін.23 березня 1919 р. Богунський полк захопив Бар, а в червні цього ж року місто перейшло до рукУГА . В січні1920року містом знову оволоділи загони Червоної Армії, а в квітні — поляки і петлюрівці. Під часпогромузагинуло 20 євреїв. Радянську владу в місті остаточно було встановлено 24 червня 1920 року.Зразу ж після закінчення громадянської війни розпочалося відродження промисловості й сільського господарства. Реконструюються спиртовий та цукровий заводи, споруджується машинобудівний завод, відкриваються нові підприємства: цегельні заводи, хлібозавод, швейна фабрика, електростанція, машинно-тракторна станція. В1925  р. був відкритий механічний технікум. Єврейське населення міста у1926році — 5720 людей (55%).З квітня1931  р. почала виходити районна газета «Більшовицькими темпами» (тепер «Подільський край»). Місто було електрифіковано у1936  р. У Барі будують районну лікарню, школи. 16 липня 1941  р. гітлерівці окупували Бар. Окупанти розстріляли близько 7,5 тис. мирних громадян єврейського походження, близько 2 тис. українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. 19 березня 1944  р. війська 18-ї та 38-ї армійПершого Українського фронтурозпочали бої за визволення міста і 25 березня частини 305-ї стрілецької дивізії (командир — полковник О. Ф. Васильєв) 74-го стрілецького корпусу 38-ї армії оволоділи Баром.