Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:5325155100
Змін всього:
Дата заснування/створення:1261
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:37134334.9808339
Населення:3141
Густота населення:
Поштовий код:37101
Телефонний код:+380 5340
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:р. Многа

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:37134334.9808339
Периметр:39288.4314645908
Сусіди:Харсіцька сільська радаБезсалівська сільська радаГільцівська сільська радаХейлівщинська сільська радаЧорнухинська селищна радаКізлівська сільська рада



Чорну́хи  —селище міського типу , центрЧорнухинського району Полтавської області .Козацькемістечко найбільше відоме як батьківщина українського філософаГригорія Сковороди , тут дієлітературний музейз меморіальною садибою батьків Григорія Сковороди, встановленойому пам`ятник .Селище розташоване на березі річкиМноги , за 2,5 км від автотраси «Київ—Суми». Територія населеного пункту займає площу 690 га.Найближчазалізнична станція—Пирятинзнаходиться за 38 км, у Чорнухах функціонує автостанція. Відстань до обласного центру містаПолтави— 200 км, до столиціКиєва— 180 км.Чорнухи — центр селищної ради, якій підпорядковане селоБогданівка . Загальна кількість населення Чорнух, згідно зпереписом населення , на1 січня 2002року становила 3 138 мешканців.
Історія[ред.₴Від заснування до входження у Російську імперію Дата заснування Чорнух невідома. Перша згадка про цю місцевість датується1261роком. Існує припущення, що Чорнухи, як фортеця для захисту відпеченігівтаполовців , були засновані ще за часівКиївської Русі , але наприкінціХІІІ століттябули зруйнованімонголо-татарами .Наступна згадка про населений пункт зустрічається уже в1641році. 1647 р. Згадка в інвентарній книзі про приналежність містечка Чорнух до володінь князя Яреми Вишневецького, в якому було 948 підданих чоловічої статі.З початкомнаціонально-визвольної війниукраїнського народу під проводомБогдана Хмельницького( 1648 ) чорнухинці сформували двікозачісотні, які ввійшли до складуКропивненського полку(полковник Філон Джалалій). В складі Кропивенського полку чорнухинці залишалися до розгрому Вишневеччини — володіньЯреми Вишневецькогоз центром у містіЛубнах .Після створенняЛубенського полкуЧорнухинські сотні, а також Городищенська і Куріньківська були переведені до нього і залишались там аж до ліквідації полкового устрію в Україні. [ред.₴В складі Російської імперії Під час московсько-козацької війни( 1658 — 59 ) російські війська бояринаГригорія Ромодановськогоу червні1658року спалили Чорнухи за підтримку гетьмана Івана Виговського , а більшість людей містечка винищили (також ними були спалені і сусідні містаЛубни ,Пирятинта інші). У1665році містечко знову було спалене, але відродилось і залишалось вільним до серединиXVIII століття , коли багато навколишніх земель було роздаровано царським урядом. Під часПівнічної війни( 1700 — 21 ) чорнухинці у складі Лубенського полку воювали проти шведів у Прибалтиці. Після утворення гетьманом Іваном Мазепоювійськового союзу з шведським королемКарлом XII , більшість чорнухинців залишились вірними російському царюПетру І .11 грудня 1708року Чорнухи були взяті штурмом шведським загоном, багато чорнухинців загинуло, а частина їх згоріла разом з Воскресенською церквою, у якій вони зачинились.1722 р. 3 грудня. Народився Григорій Савич Сковорода. У1740-х рокахцарський уряд подарував землі довкола Чорнух грузинським князямАсихмановим ; чимало земель захопив чорнуський сотник Семен Максимович.1782 р. Розформування чорнухинських козачих сотень в зв’язку з ліквідацією полкового поділу України.1802 р. У зв’язку з запровадженням в імперії губернського поділу Чорнухи стали центром Чорнухинської волості. 1845 р.В містечку побудована Покровська церква. У1786роціКатерина ІІпередала Чорнухи у вічне володіння графуО. А. Безбородьку(1746—99). На той час у містечку було 3 дерев`яні церкви, шпиталь, 6 панських дерев`яних будинків, 4млини , селітряний завод[3].
Старе приміщення школи1802 р.У зв’язку з запровадженням в імперії губернського поділу Чорнухи стали центром Чорнухинської волості. 1845 р. В містечку побудована Покровська церква. За переписом1859року в Чорнухах — 332 двори, 1 886 жителів, 3 церкви, сільське училище, волосне правління, сільська розправа, поштова станція, відбувалося 4ярмаркина рік. 1859 р. За ревізійним переписом в Чорнухах 332 двори, 1886 жителів, 3 церкви, училище, волосне правління, сільська розправа; відбувається 4 ярмарки на рік. 1864 р. В Чорнухах створене земське волосне правління, яке займалося вирішенням питань розвитку містечка. 1868 р. Побудована Воскресенська церква на мурованому фундаменті з дзвіницею при якій існувала бібліотека, жіноча церковнопарафіяльна школа та однокласне міністерське училище. Завдяки діяльності земства проводився благоустрій містечка, упорядковувались вулиці, будувалися мости через річку Многу та її притоки. 1870-ті р. В зв’язку з перенаселенням та браком земельних угідь для чорнухинців із містечка починається поступовий відтік жителів, які переселялись на окраїни Російської імперії. На рубежі 19-20 ст. багато жителів містечка їздили на заробітки в Херсонську, Таврійську та Бесарабську область. Так в цей період виник новий куток під назвою Бесарабія. 1900 р. У Чорнухах Чорнухинської волості Лохвицького повіту 485 дворів, 2255 жителів. 1900 р. Розпочалось будівництво міністерського училища. 1903 р. 3 вересня. Відкрито двохповерхове цегляне двокласне міністерське училище, з п’ятирічним терміном навчання, яке на довгі роки стало центром освіти Чорнух. Директором з 1903 по 1917 рік був Максим Антонович Дрозд. 1906 р. Літо. Під час революції влітку 1906 р. в містечку відбувся страйк сільськогосподарських робітників поміщика Немировського, яких був жорстоко придушений надісланими до Чорнух козаками. Організаторами цього протесту були І.Попівнич, Д.Сагура та О.Ситник. За організацію страйку І.Попівнич був розстріляний. 1907-12 р.р. За 5 років Чорнухинської волості переселилось 120 родин (660 осіб). Найбільше чорнухинців поселилось в Барнаульському повіті Томської губернії. 1908 р. Замість деревяної збудовано муровану Покровську церкву 1910 р. містечку 539 дворів, 2904 жителів, 2 парових млини з олійницями і крупорушками. 1907-12 р.р. За 5 років Чорнухинської волості переселилось 120 родин (660 осіб). Найбільше чорнухинців поселилось в Барнаульському повіті Томської губернії.1907-12 р.р. 1912 р Завдяки плідній діяльності земства у містечку було збудовано нове приміщення земської школи в українському стилі за проектом О.Сластьона. 1912 р. Відкрито показовий ткацький пункт – для виготовлення місцевими ремісниками українських народних традиційних виробів, надання технічної допомоги, придбання у кредит верстатів та і матеріалів. 1913 р. Чорнухинські ткачі показували свої вироби на Всеросійській кустарній виставці в Петербурзі. 1914 р. Серпень. Мобілізація чорнухинців до війська в зв’язку з оголошенням війни.1917 р. Березень. Створені місцеві органи управління Тимчасового уряду. 1917 р. Квітень. Створені місцеві органи управління Української Народної республіки. 1918 р. Січень. У Чорнухах на базі міністерського училища відкрита українська гімназія ім. Г.С.Сковороди. 1918 р. 5 січня.. В Чорнухах створено підпільний ревком (більшовиків). 1918 р. 12 січня. Встановлено радянську владу. Перший Чорнухинський волосний ревком очолив Й. Ф. Коломієць. Секретарем був І. А. Шиманський. До складу ревкому входили Я. В. Ліпінський, К. К. Гора. Ревком проводив роботу по обліку запасів хліба, товарів у магазинах, описав всі землі, сільськогосподарський інвентар, худобу у поміщиків, куркулів. 1918 р. Травень. Створені місцеві органи управління Української держави.1918 – 19 р.р. Під час громадянської війни жителі Чорнух були в різних політичних таборах і вели між собою запеклу збройну боротьбу. 1919 р. Грудень. В містечку остаточно утверджується Радянська влада, яку багато жителів не підтримувало. [ред.₴За часів СРСР та радянської влади 1920 р. Створено Українську Чорнухинську соціалістичну організацію, керівником якої став І.Юрченко 1920р. На базі Української Чорнухинської соціалістичної організації був створений і діяв проти більшовиків повстанський загін «отамана Гонти» під керівництвом братів Володимира та Сергія Гресів. Після невдачі Другого Зимового походу військ УНР та невдачі з організації всеукраїнського повстання, яке готував уряд УНР в еміграції – чорнухинські повстанці склали зброю і були амністовані. (1). 1920р. Організувався повстанський загін отамана Івана Єни, жителя села Лука, що користуючись підтримкою місцевого селянства, діяв в районі села Богодарівки аж до 1924 року. (1). 1920 р. Вересень. Після утвердження радянської влади в Чорнухах українська гімназія в 1920-21 навчальному році стала звичайною радянською сільськогосподарської трудовою школою, яка в цій формі проіснувала до 1931 року. (1). 1920 р. 11 вересеня. Загін Гонти в містечку Городищі роззброїв охорону парового млина і вивіз для власних потреб 200 пудів борошна. (1). 1920 р. 4 жовтня. Ніч. Напад загону Гонти на село Свиридівку, де вони роззброїли волосну міліцію. (1). 1920 р. 6 -7 жовтня. Бій загону Гонти з лохвицькою караульною ротою. Під час бою втрачено трьох чоловік убитими, одного поранено і шість повстанців потрапило в полон. Про втрати червоноармійців в офіційних повідомленнях нічого не говорилося. (1). 1920 р. 13 жовтня. Повстанці Гонти здійснили напад на червоноармійців 228-го батальйону ВОХР, які насильно забирали хліб у селян Мокіївської волості. (1). 1920 р. 14 жовтня. Повстанці роззброїли міліцію в селі Гільцях. (1). 1920 р. 19 жовтня. На терени Чорнухинської волості з Прилуцького повіту прорвався кавалерійський загін "Марусі" чисельністю близько 200 шабель. На прапорі загону було написано "За вільну Україну!". На короткий час до нього приєднався і загін Гонти, але про їх спільні дії нічого не відомо. Через декілька днів загін "Марусі" так само несподівано як і заявився, відійшов на Чернігівщину. (1). 1920 р. 20 жовтня. Повстанці Гонти на хуторі Худоліїв, що за 5 кілометрів південніше Лохвиці, напали на караульну роту Лохвицької залоги і захопили 12 коней, в тому числі двох командирських, та полонили двох червоноармійців. Того ж дня вночі вони розгромили виконком Ярошівської сільської ради, знищили його документи та забрали з собою телефонні апарати. (1). 1920 р. 22 жовтня. Протягом двох годин повстанці вели бій з караульною ротою лохвицької залоги. В документах радянського командування зазначалося, що бій закінчився для червоних невдало, хоча про втрати нічого не повідомлялося. (1). 1920 р. 22 жовтня. Ніч. На допомогу караульній роті підійшов 228-ий батальйон ВОХР. (1).1920 р. 23 жовтня. Світанок. Караульна рота та 228-ий батальйон ВОХР несподівано напали на табір повстанців у Козаченковому лісі. Проте, спроба червоних оточити і знищити загін Гонти успіху не мала, хоча їм і дісталися деякі трофеї: 10 коней, з них 8 – із саморобними сідлами, 11 гвинтівок, парокінна підвода, 5 лантухів вівса, казан для приготування їжі і п`ять котелків. Чотирьох повстанців червоні захопили в полон, але решта вислизнула з оточення і зникла в лісових хащах, заглиблюватися в які червоноармійці не наважувалися. (1). 1920 р. 2 листопада. 5 година ранку. Загін Гонти вчинив напад на чорнухинську залогу, яка складалася із другого батальйону 64-го полку ВНУС і волосної міліції. Сили повсталих за одними даними становили 150 чоловік, за іншими – близько 500 при трьох кулеметах. Бій тривав майже три години, але повстанці в ньому успіху не домоглися, оскільки раптовість нападу була втрачена, і відійшли в напрямку села Піски, втративши при цьому чотирьох вбитих і одного пораненого, який потрапив у полон. Втрати червоних становили 5 вбитих і 7 полонених, з яких шестеро того ж дня були розстріляні. Для посилення чорнухинської залоги від можливого повторного нападу повстанців з Лохвиці направили загін міліції під командою помічника начальника повітової міліції Мокія. Частковий успіх у боротьбі з більшовиками не зміг поліпшити низького морального стану більшості козаків загону, підірваного невдалою спробою захопити Чорнухи і наближенням зими. Постійні переслідування з боку регулярних частин Червоної армії і міліцейських загонів та невтішні повідомлення про поразку українсько-польських військ у війні з більшовицькою Росією підірвали віру повстанців у можливість перемоги над більшовиками та відновлення незалежної Української держави. Серед повстанців почалися незгоди: одні хотіли продовжити боротьбу і за несприятливих зимових умов, інші – розійтися по домівках на зимовий період при умові, що уникнуть переслідування з боку радянської влади. Почалося дезертирство з загону. (1). 1920 р. 8 листопада. Загін Гонти вчинив напад на Шрамківський цукровий завод, де повстанці забрали для власних потреб 32 пуди цукру, 25 пудів солі, 35 фунтів нафти і керосину, 2 брезенти, троє коней і друкарську машинку. Під час нападу погрому виробничих приміщень не було допущено і завод продовжував працювати. (1). 1920 р. 8 листопада. 15 козаків Гонти вчинили напад на Білоцерківку, під час якого поранили голову місцевого комнезаму, командира сформованого з комнезамівців загону самооборони і забрали коня у голови волосного виконкому. (1). 1920 р. 11 листопада. До представників радянської влади в Чорнухах з повинною прийшло троє повстанців. (1). 1920 р. 12 листопада. Цього дня ще чотири повстанці здалися владі. Більшовицьким функціонерам вони заявили, що їм надоїло бродити по лісах і вони бажають не бажають воювати. (1). 1920 р. Листопад. Загін Гонти діє на межі Лохвицького і Лубенського повітів, руйнуючи створений з великими потугами радянський адміністративний апарат та комітети незаможних селян – опору радянської влади на селі. (1). 1920 р. 14 листопада. До Чорнухинського волосного виконкому було підкинуто листа, в якому повстанці із загону отамана Гонти заявляли про свою готовність скласти зброю, якщо їм буде гарантоване життя і особиста свобода. Місцева радянська влада не наважувалася самочинно дати такі запевнення. (1).1920 р. 1-2 грудня. Ніч. Частина загону отамана Гонти чисельністю до 70 чоловік вчинила напад на село Ждани, під час якого вбила міліціонера Гаврила Горбатенка, розгромила сільський виконком і знищила всі його документи. (1). 1920 р. 12 грудня. Сергій Гресь, скориставшись приїздом до Лохвиці Г.І.Петровського, особисто звернувся з проханням до голови Лохвицького повітвиконкому порушити перед ним клопотання про амністію всіх повстанців – козаків його куреня. Від імені Чорнухинської соціалістичної організації С.Гресь писав, що його загін "переконавшись у даремному пролитті братньої крові і приймаючи на увагу нові завдання радянської влади на Україні, що торкаються до національної української Червоної армії, українського господарського і продовольчого комісаріатів, складає зброю і бажає в своїй подальшій роботі іти поруч з владою Рад і віддати всі свої сили на добробут рідного краю і бідного народу". (1). 1920 р. 12 грудня. Г.І.Петровський від імені ЦВК Рад УСРР оголосив на Лохвицькому повітовому з`їзді комнезамів "усіх цих бандитів помилуваними". (1). 1920 р. 21 грудня. Коли загін Гонти вже готувався скласти зброю, на нього, не розібравшись, поблизу села Поставники несподівано напав кінний підрозділ 65-го полку Червоної армії і розігнав повстанців. Тому здавалися вони групами по 3-5 чоловік і "явка з повинною" затягнулася до кінця грудня 1920 року. (1). 1920 р. 25 грудня. З початку амністії до цього числа в органи радянської влади добровільно з`явилося 75 козаків загону Гонти і 20 дезертирів, в тому числі Володимир і Сергій Гресі, Володимир Задорожний, Володимир Юрченко та ін. Більшість повстанців склади зброю тому, що їх батьки або близькі родичі були заарештовані як заручники і їм загрожувала смертна кара. Органам міліції повстанці здали 42 гвинтівки і 240 набоїв до них, 6 револьверів, 2 шаблі, 2 гранати, 7 телефонних апаратів, 11 коней, 10 сідел і 8 тачанок. Із цього списку видно, настільки недостатнім було озброєння загону Гонти. (1). 1920 р. Грудень - 1921 р. Січень. В кінці 1920 – на початку 1921 року у Вороньківській і Чорнухинській волостях діяв загін яким командував "Галайда" ( справжнє ім’я невідоме) в якому налічувалось 15-20 чоловік. Об’єктом нападів повстанців, як і раніше, були міліцейські пости, червоноармійські частини і підрозділи Української трудової армії, які займалися "викачкою хліба" у селян Лохвицького повіту. (1). 1921 р. Січень. Арешт Володимира і Сергія Гресів. Цей Арешт братів Гресів був безпідставним, навіть з точки зору радянського права, тому що вони цілком свідомо склали зброю і визнали радянську владу, наївно сподіваючись, що Україна, нехай навіть радянська, може бути незалежною державою в умовах більшовицької диктатури. Це незабаром зрозуміли і представники повітової влади, які давали гарантії збереження братам Гресям особистої свободи і громадянських прав, і їх було звільнено з-під арешту. (1). 1921 р. Січень. На загальних зборах односельців, щоб досягти своєї мети, Сергій Гресь звернувся за підтримкою до допущених до участі у виборах мешканців Чорнух, які одноголосно дали згоду на його участь у виборчому процесі. Виборча комісія змушена була погодитися з рішенням зборів і Сергій Гресь був обраний депутатом Чорнухинської волосної ради. (1). 1921 р. 20 Січня. Комуністичний осередок більшістю голосів (І0 - "за", 2 - "проти") дав згоду на його делегування Сергія Греся у місцевій волосній раді, але водночас виключив з неї Костя Даниленка,Кирила Борсука і Павла Денисенка, які були обрані до ради всупереч волі комуністів. Такою була радянська "демократія", при якій жменька комуністів, узурпувавши владу, диктувала свою волю тисячам українських селян-виборців. (1). 1921 р. Січень. Значна частина повстанців (в документах називають 50-60 чоловік) зі зброєю в руках продовжувала переховувалися по лісах Білоцерківської, Мокіївської і Чорнухинської волостей, готуючись до весняного виступу. Реальної загрози для більшовицького режиму вони вже не становили, але дошкуляли йому постійними нападами на представників місцевої адміністрації і радянські установи по селах Лохвицького повіту. (1). 1921 р. 9 лютого. Повстанці "Галайди" вбили трьох червоноармійців 8-ої кавалерійської дивізії, але в кінці цього місяця залишили Лохвицький повіт і перебазувалися до Лубенського. Тут загін збільшився у декілька разів. "Галайда", очевидно, був визнаним авторитетом у цьому регіоні, про що свідчить виданий ним мандат одному з ватажків повстанців Олексію Сизенку, відомого під псевдонімами "Чумак" і "Майор". "Пред`явник цього п.Майор призначається мною організатором народного повстання 1-го району Лубенської групи, в який входять села Піски, Поставмуки, Слобідка і Городище Лохвицького повіту і Лушники Лубенського повіту. П.Майор несе відповідальність за вище зазначені села в тім випадку, коли його повстанцями будуть робитися незаконні обшуки, арешти та конфіскації. П.Майору надається в своєму районі (право – В.Р.) заарештовувати і навіть розстрілювати тих повстанців, які будуть проводити праці (так у тексті – В.Р.) без його дозволу і які явно носили бандитський характер. Командуючий Лубенською групою повстанського війська на Полтавщині сотник Галайда". Як видно з документу, повстанці зовсім не були бандитами, як їх намагалися показати комуністи, і суворо дотримувалися порядку і дисципліни в районах своєї дислокації та твердо стояли на сторожі інтересів українського селянства. (1). 1921 р. 15 лютого. Поблизу села Біївці в очеретах Удаю було спіймано отамана "Чумака-Майора". При ньому були гвинтівка, наган, наведений вище мандат і бланки радянських посвідчень з печатками. На всі запитання (де знаходиться штаб повстанців? скільки повстанців? хто їх підтримує? та ін.) він відмовився відповідати і був розстріляний чекістами на острах іншим в селі Поставмуки при загальному сході селян. (1). 1921 р. Лютий. Дрібні групи повстанців діяли у Вороньківській, Лохвицькій і Свиридівській волостях. Одну з них очолював старший міліціонер Чорнухинської волості Олексій Семененко ("Чорний негр"), іншу – "Альошка-Грозний" або "Альошка-Кацап" – колишній російський штабс-капітан Старожилов, уроженець Воронезької губернії. У лютому 1921 року частина його загону здалася представникам радянської влади, серед них – Архип Щербак ("Ярмак"), Тимофій Шишка ("Сагайдачний"), Степан Безгубенко ("Моряк") та ін. (1). 1921 р. Березень. Повстанці, які не здалися обеззброїли у Мокіївській волості 15 червоноармійців 65-го полку, які їздили по селах, вибиваючи з селян продрозкладку. (1). 1921 р. В Чорнухах створена підпільна національно-патріотична організація, провідником якої був Павло Борсук, а членами – Федір Борсук, Іван та Павло Приходьки, Андрій Ващенко, Олександр Кравченко та ін. (1). 1922 р. Підпільна національно-патріотична організація організація під керівництвом Павла Борсука була викрита чекістами і майже всі її учасники були розстріляні. Павлові Борсуку вдалося уникнути арешту і він відновив протибільшовицьке підпілля. (1).1922 р. Квітень. Наказ голови Лохвицького повітвиконкому С.Нелепи голові Чорнухинського волвиконкому Сагурі: "На виконання директиви колишнього голови ВЧК Ф.Дзержинського про зміцнення радянської влади в Україні наказую: заарештувати 5-10 заручників по Вашій волості. Тримати заручників при волосній міліції до прибуття спецтрибуналу ВЧК". (1). 1922 р. Квітень. Спецтрибунал ВЧК засудив ні в чому не повинних дев`ятьох жителів Чорнух до розстрілу. Вирок було виконано публічно на горі поблизу чорнухинської школи. Серед жителів Чорнух збереглися спогади про те, що одна із жертв більшовицького терору – молода дівчина, ідучи на смерть, попросила у чекістів одягнути весільне вбрання. На страту йшла як під вінець. (1). 1922 р. Травень. В Чорнухах у знак протесту проти зловживання владою, місцеве населення, переважно жінки, розгромили приміщення міліції. Підпільники організації Павла Борсука допомогли жителям Чорнух організувати цей виступ. (1). 1922 р. Серпень. В хуторі Липове вбито отамана "Альошку-Грозного"– колишнього штабс-капітана російської армії О.Старожилова. Після його загибелі члени загону припинили свою діяльність. (1). 1922 р. Чорнухи відзначили 200-річчя з дня народження Г.С.Сковороди. Під час урочистих заходів 3 грудня відкрито пам’ятник філософу роботи скульптора І.П.Кавалерідзе. 1922 р. Жовтень. Повстанці організації Павла Борсука зловили агента Чека Черв’яка і виконали над ним присуд смерті. (1). 1923 р. 7 березня. Після ліквідації Полтавської губернії, Чорнухи - райцентр Лубенського округу Полтавської області, у якому 2318 жителів. Станом на1927рік у Чорнухах — 725 дворів, 3 392 жителі.1924 р. Згадується ім’я отамана Івана Єни у зверненні 15 представників органів влади та громадськості Лохвицького повіту до керівників повстанських груп, написаному в першій половині 1924 року. Вони закликали повстанців припинити збройну боротьбу проти більшовицького режиму і здатися на почесних умовах органам радянської влади: "Чесним пролетарським словом ми кажемо Вам: ідіть до нас! Ми приймемо всі засоби аби Вас амністіровали, ми цього будем домагаться перед В.Ц.В.К. і безумовно цього доб`ємося! Не забувайте, що Радвлада не тільки способна бить, але і жалувать, і останнього вона особливо тепер додержується... Ваші козаки в останній боротьбі відважно полягли за свою справу... Виставляйте свої умови і ми на все згодні...". (1). 1924 р. Підпільники Павла Борсука допомогли пораненому отаману Іванові Єні перебратися на лікування до Проскурова до лікаря Ілька Митрофановича Надєждіна. Лікар-патріот надав медичну допомогу також іншим повстанцям з Полтавщини – Василеві Тарану та Павлові Яготинцю. (1). 1926 р. Населення Чорнухинського району становить 48230 жителів. 1927 р. Під час НЕПу населення містечка значно зросло і досягло кількості 3392 жителів, які проживали в 725 дворах. 1927 р. Чорнухинський показовий ткацький пункт об’єднали з Лохвицькою ткацькою майстернею. Перед об’єднанням в ньому налічувалось 15 верстатів, працювали 24 особи, які виробляли так зване «саратовське» полотно. 1928-30 р. З початком колективізації в Чорнухах створено 4 ТСОЗи «Пролетарський косар», «Плугатар», «Колосок» та «Серп», на базі яких у1930році утворено 3 артілі (ім. Г. І. Петровського, «Нове життя», «Вільна праця»).1929 р.Січень.Заарештовано Володимира Греся за звинуваченням у "контрреволюційній агітації" і за постановою колегії ОГПУ ув`язнено в концтабір терміном на десять років. (1). 1930 р. ТСОЗи реформовано в 3 сільськогосподарські артілі. 1930 р. В селі відкрито Чорнухинську МТС, яка знаходилась тут до 1934 року. 1931 р. Чорнухинська трудова школа реорганізована в сільськогосподарський технікум. 1932-33 р.р. Створення колгоспів (артілей) проводилося методами примусу та жорсткого тиску на селян -одноосібників. Кілька десятків селян, які не бажали вступати до колгоспів «розкуркулювали», судили та вислали з сім’ями у віддалені краї Радянської держави. Небажання працювати за безоплатні «трудодні», низька продуктивність праці колгоспників з однієї сторони та бажання тодішнього керівництва СРСР приручити і перевиховати українців, зробити з них покірних будівників соціалізму привели до голоду 1932 -33 років, який пройшовся своєю косою і над Чорнухами. 1930-35 р.р. В Чорнухах були закриті і розібрані на будматеріали приміщення Покровської та Миколаївської церков. 1934 р. Чорнухинський сільськогосподарський технікум перетворено в Чорнухинську середню школу ім.Г.С.Сковороди. 1936 р. Відкрився новзбудований кінотеатр ім. Постишева з постійно діючою кіноустановкою, для спорудження якого було використано будівельні матеріали з розібраних церков. 1939 р. Населення Чорнухинського району становить 43263 жителі. 1939 р. Внаслідок політики колективізації населення Чорнух зменшилось і на момент перепису становило 2973 жителі. (2). 1940 р. Народилася поетеса Неоніла Іванівна Букало. 1941р. Червень - серпень. Мобілізація чорнухинців 1915 -19 р.н. до РСЧА в зв’язку з оголошенням Німеччиною війни Радянському Союзу. За цей період з Чорнухинського району до РСЧА було мобілізовано близько 2500 осіб. (2). 1941р. Липень. В липні 1941 р. за рішенням Полтавського обкому ВКП(б) у Чорнухах організовано винищувальний батальйон, який очолили перший секретар райкому Г.Г.Гриценко і голова райвиконкому М.Є.Хорошман. (2). 1941 р. Серпень. Понад 200 чорнухинців рили протитанкові рови біля с.Часниківка Лохвицького району. (2). 1941 р. Серпень. На 20 серпня 1941 року Чорнухинський район зібрав і здав державі вирощений врожай зернових культур. (2). 1941 р. Серпень - вересень. Згідно рішення Ради з евакуації установ і підприємств Чорнухинського району підлягали евакуації Чорнухинської та Галявської МТС. Але евакуація цих МТС завершена не була. (2). 1941 р. Вересень. У бою з німецькими десантниками біля с.Сухоносівки загинув міліціонер з Чорнух О.Д.Кривчун. (2). 1941 р. 14 вересня. Відступ з Пирятина в напрямі до Чорнух військ і штабу 5 армії Південно-Західного фронту. (2). 1941 р. 15-17 вересня. Відступ з Пирятина через села Дейманівку, Куріньку , Піски, Постав-муки, Лісову Слобідку до с.Городище штабу Південно-Західного фронту. (2). [ред.₴Під німецькою окупацією. 1941 р. 17 вересня. Вступ до Чорнух німецьких військ. (2). 1941 р. 18- 19 вересня. Вступ до с.Городище штабів 5 армії та Південно-Західного фронту. Зустріч їх з штабами 31-го стрілецького корпусу генерал-майора А.І.Лопатіна, та залишками 228-ї стрілецької дивізії полковника В.Г.Чернова, 15-го стрілецького корпусу полковника М.І.Тимошенка,, полку охорони тилу фронту полковника В.Т.Рогатіна. (2). 1941 р. 19 вересня. Останнє засідання Військової ради Південно- Західного фронту. Командувачем фронту генерал-полковником М.П.Кирпоносом прийнято рішення сформувати кілька загонів і з настанням темноти виходити з оточення в напрямі на Лохвицю. (2). 1941 р. 19 вересня. 17.00. Передові групи німецьких військ вступають до с.Городище, де вступають в бій з відступаючими частинами Червоної армії. (2). 1941 р. 20 вересня. Ранок. Колона штабів Південно-Західного фронту досягла урочища Шумейкове біля хутора Дрюківщина. (2). 1941 р. 20 – 22 вересня. Бої німецьких військ з оточеними загонами радянських військ в урочищі Шумейкове. (2). 1941 р. 22 - 23 вересня. Повний розгром оточеного угрупування радянських військ. Загибель близько 800 офіцерів штабів, а також командувача Південно – Західного фронту М.П.Кирпоноса, член військової ради фронту М.О.Бурмистренко, начальника штабу 5-ї армії Д.С.Писаревського та багатьох інших. (2). 1941р. Вереснь. Німецьким військовим командуванням Чорнухинщина віднесена до «прифронтової зони», відповідно цього статусу - створена комендатура . Комендантом Чорнухинського району став німець Арент. (2). 1941р. Вереснь. Німецькою окупаційної владою в Чорнухах створена українська допоміжна поліція. Начальником поліції призначено колишнього головного бухгалтера Галявської МТС Павла Лютаревича. Кількість особового складу поліції налічувала більше 200 чоловік. (2). 1941р. Вереснь. Німецька влада видала наказ місцевому населенню відновити роботу установ і підприємств та приступити до роботи на ті місця, де вони працювали за радянської влади. (2). 1941р. Вересень –жовтень. Введена трудова повинність. Усе працездатне населення взяте на облік. За допомогою старост і поліції відновлено збір урожаю. (2). 1941р. Вереснь – жовтень. В перший період окупації німці знищили комуністів та радянських активістів, які залишились на окупованій території. Загинула велика кількість радянських військовополонених, для яких поряд з Чорнухами в селі Ковалі на території колгоспу ім. Т.Г.Шевченка був створений концтабір де утримувалося біля 10 тисяч колишніх бійців РСЧА. Місцевих євреїв було зібрано і відправлено до м.Лубни, де вони були ліквідовані. (2). 1941р. Жовтень. З Полтави прибули інструктори облспоживспілки для виявлення і взяття на облік товарів у крамницях і складах, які залишились після відступу радянських військ і були ще не розграбовані. (2). 1941р. Жовтень – листопад. В Чорнухах розстріляно понад 100 партійних і радянських працівників та 180 поранених червоноармійців, які знаходились в Чорнухинській лікарні. Замучений і повішений в місцевому парку колишній військовий комісар С.З.Троценко. (2). 1941р. Жовтень – листопад. За допомогою української поліції виявлено, заарештовано і знищено осіб, які були причетні до підпільних груп та партизанських загонів, що повинні були бути створені згідно з рішенням Порлтавського обкому ВКП(б) в липні 1941 року. Також знищено і керівників підпілля Г.Г.Гриценка та М.Є.Хорошмана. (2). 1941р. листопад – грудень. Повністю відновлена робота торгівельної і заготівельної мережі споживчої кооперації. (2). 1942 р. Введено податки – сільськогосподарський, шляховий, страховий,на культурні потреби,на житлове будівництво та ряд інших. (2). 1942 р. Весна. Після передачі Чорнухинщини німецьким військовим командуванням в управління цивільної влади Чорнухинська районна управа ввійшла до Лохвицької округи Генерального округу «Київ» райхскомісаріату «Україна». Головою Чорнухинської районної управи призначений колишній фельдшер районної лікарні Пасевич. В селах району також було створено управи, якими керували старости призначені бургомістром. Також на кожне село було призначено дільничного унтер-офіцера. (2). 1942 р. Весна. Створення спеціальних збірних пунктів для вивезення української молоді до Великонімеччини на різні роботи. За період німецької окупації було вивезено на роботи до Третього рейху з Чорнухинщини 3 478 людей, з Чорнух - 227 жителів. Не повернулося з неволі 97 осіб( інші дані - 222 жителі району). (2). 1942?р.За надання притулку Л.Бугорській розстріляно її подругу, жительку Чорнух Марію Коломієць. (2). 1942 р.15 лютого. Постановою німецького імперського уряду колгоспний устрій в Україні скасовується. Але колгоспи просто було перейменовано в громадські двори, а принцип роботи в них не змінився. Збережено систему оплати праці через трудодні за єдиними тарифами. Старості двору нараховували 80 трудоднів на місяць, заступнику і бухгалтеру – по 65-40, бригадирам і конюхам – по 40-45, свинарям по 30 і т.д. (2). 1942 р. 19 березня. Наказом лохвицького окружного сільськогосподарського коменданта колишні колгоспи, тепер громадські двори повинні бути перейменовані і носити назву села, в якому вони знаходяться. (2). 1942 р. Осінь. Введено в обіг українські окупаційні гроші – карбованці. (2). 1942 р. 14 жовтня – 3 листопада. Обмін радянських грошей на німецькі марки по курсу 1 до 1-го. Обмінний курс дойчмарки до карбованця був визначений 1 до 10-ти. (2). 1942 р. Відбулося відзначення 220-ї річниці з дня народження Г.С.Сковороди. 1942 р. Грудень. Введено податок на птицю по 6 кг живої ваги з кожного двору. (2). 1942 р. 24 грудня. Наказ голови Чорнухинської районної управи про заборону вивішування в конторах українського управління портретів Петлюри, Мельника та Бандери. (2). 1943 р. 4 квітня. Заборонено без дозволу районної управи виїзд за межі району. За затримання без перепустки в чужому районі особа буде розстріляна, як партизан. (2). 1943 р. 16 червня. На Чорнухинщині оголошується комендантська година. Рух вулицями дозволяється з 4-х годин ранку до 21-ї години. За порушення розпорядження – розстріл. (2). 1943 р. 20 травня. Розпорядження відділу освіти Чорнухинської районної управи про притягнення до відповідальності батьків, які не посилають дітей до школи. (2). 1943 р. 1 вересня. Розпорядження Гебітскомісара про початок навчання в школах з 1 вересня. (2). 1943 р. 3 вересня. Розпорядження Гебітскомісара та інспектора шкіл про зобов’язання старостам та завідувачам шкіл забезпечити безперебійну роботу шкіл. У випадку зайняття шкіл військовими частинами відшукати інше приміщення і продовжувати навчання. (2). 1943 р. Страчено мешканця м.Чорнухи (?) М.Д.Кривохвіст. (2). Багато жителів Чорнух загинуло під часІІ Світової війни . Рівно 2 роки — у період від17 вересня 1941року до17 вересня 1943року Чорнухи перебували під німецькою окупацією. [ред.₴В Радянському Союзі. 1943 - 1991 р.р. 1943 р.(15?)17 вересня. Вступ до Чорнух загону Радянської Армії. (2). 1943 р. Після визволення Чорнух радянськими військами було проведено мобілізацію місцевих жителів і ці новобранці були кинуті на форсування Дніпра та взяття Києва. (2). 1943 р. Листопад. Після визволення відновила свою роботу Чорнухинська середня школа. Почали функціонувати державні установи. З поверненням радянської влади громадські двори знову стали колгоспами, а всю роботу в них виконували жінки і підлітки. З-за відсутності техніки і коней, їх замінили жінки і корови. 1946 р. На території району розпочались роботи з будівництва автомобільної дороги з твердим покриттям Київ – Суми. 1947 р. Розпочато роботи по електрифікації населених пунктів. 1949(?) р. Наприкінці 1940-х років у Чорнухах створено єдиний колгосп ім..Жданова. Наслідки війни в економічному житті Чорнух помітно зменшилися і життя налагоджувалося, хоча рівень життя жителів був низьким. 1950 р. Після ремонту відкрився Будинок культури, який був зруйнований в 1941 році внаслідок попадання в нього авіаційної бомби. 1956 -60 р.р. Наприкінці 1950-х років в селі починається велике будівництво і було збудовано двохповерхове приміщення райунівермагу,а також відкрито готель і автостанцію. 1959 р. Помер колишній отаман Володимир Гресь, який після війни проживав у м.Кропоткін Краснодарського краю (за іншими даними – у 1963 році). Похований на Ставропіллі. (1). 1962 р. 30 грудня. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. "Про укрупнення сільських районів Української РСР” район був ліквідований. 1962 - 66 р.р. Чорнухи центр сільської ради Лохвицького району. 1966 р. 8 грудня. Прийнятий Указ Президії Верховної ради України про утворення нових районів, зокрема і Чорнухинського. 1967 р. 1 січня. Чорнухи знову стали райцентром. 1967 р. Чорнухинський колгосп ім..Жданова перейменовано на колгосп ім.Суворова. 1967 – 75 р.р. Після утворення району в Чорнухах розгорнулося велике будівництво. Збудовано нові приміщення адмінбудинку, кінотеатру, побуткомбінату, редакції газети «Нова праця», банку, управління сільського господарства, середньої школи, багато двохповерхових житлових будинків. Побудовано новий стадіон, новий міст через річку Многа. 1971 р. Населений пункт одержав статус селища міського типу. 1971 р. В цьому році було відкрито музичну школу, незмінним директором якої протягом багатьох років був Заслужений працівник культури І.М.Гаврись. При РБК було створено хоровий колектив, який пізніше отримав звання народного. 1972 р. 2 жовтня. Поряд з Чорнухинською середньою школою було збудоване нове приміщення, яке прийняло учнів 2 жовтня 1972 р. Школу очолював Гречаний Василь Трохимович. 1972 р. В цьому році широко відзначалося 250-річчя з дня народження Г.Сковороди. До цієї дати було збудоване приміщення краєзнавчого музею та меморіальна садиба батьків Г.Сковороди та новий пам’ятник видатному земляку. Також було закладена дубова алея на честь цієї знаменної дати. 1972 р. Перенесено братську могилу воїнів-червоноармійців і на її місці побудовано пам’ятник. У1971році населений пункт одержав статусселища міського типу . 1975 - 85 р.р. Наприкінці 1970-х, початку 1980-х роках починається чергова розбудова Чорнух. Появилися новобудови: двохповерхове приміщення дитсадка, торговий центр «Колос», новий корпус райлікарні, нова контора колгоспу ім.Суворова, збудовано багато ферм та інших виробничих приміщень для потреб колгоспу. Розпочалася газифікація селища., прокладено нові лінії вуличних водогонів. Вулиці селища асфальтувалися, упорядковувалися тротуари. 1980 р.3 вересня. В Чорнухах на газорозподільному пункті було запалено факел природного газу. 1984 р. Населення Чорнух - 2900 чол. 1984 р. На фасаді старої школи відкрито меморіальну дошку на честь партизанки – розвідниці, випускниці школи 1941 року Ленізи Бугорської. 1986 р. Великі зміни в селищі відбулися після проведення в районі обласної науково-практичної конференції. Замість старих дореволюційних будівель побудовано нові приміщення магазинів райспоживспілки, гуртожиток, великий критий ринок на базарній площі, нове приміщення аптеки, автостанція. Збудовано ситроцех, ковбасний цех, закуплено і встановлено холодильний цех заготконтори. Появилось нове сучасне приміщення банно-прального комбінату. Побудовано гаражі для автоколони райспоживспілки. Розпочалось будівництво споруди відділу зв’язку. Проведено ремонт приміщення районного Будинку культури. Колгоспом ім.Суворова збудовано велику кількість житлових будинків. Побудовано також і кілька нових двохповерхових житлових будинків. Реконструйований пам’ятник воїнам-червоноармійцям і на його основі зроблено комплекс «Скорботна мати». Розчищено і оновлено селищний парк. Продовжувалися роботи з благоустрою селища. 1988 р. В Чорнухах створене одне з перших в області районне товариство «Меморіал», яке розпочало дослідження «білих плям» радянської історії на Чорнухинщині і поставило за мету побудову пам’ятника жертвам голоду 33-го та репресій. 1989 р. Перед фасадом школи встановлено пам`ятник партизанці – розвідниці, випускниці школи 1941 року - Ленізі Бугорській. В 1990 році зареєстрована церковна громада Покровської церкви. Ієреєм став отець Іоан Бондар. 1990 р. Група членів «Меморіалу» створили в селищі організацію Народного Руху України, який ставив собі за мету досягнення незалежності України. Члени Руху вели активну агітацію за вихід України з складу СРСР, демонтаж адміністративної системи та перехід до ринкової економіки. Головою організації був обраний журналіст Петро Овчар. 1990 р.Видано перший номер газети чорнухинської організації НРУ «Слово і честь». Редактором її у той час ,був журналіст Фелікс В’язовський. 1991 р.Церковній громаді Покровської церкви переданий будинок районного відділу ЗАГСу,який був переведений в інше приміщеня. 1991 р. 5 вересня.На фасаді адмінбудинку в Чорнухах встановлено жовто-блакитний прапор. Під час проведенняреферендуму за незалежність Україничорнухинці проголосували "ЗА" (90,2%). [ред.₴В незалежній Україні Зміна суспільного ладу, перехід до ринкової економіки боляче відбився на економічному розвитку селища і району. Багато підприємств збанкрутувало і їх приміщення були розібрані, або знищені місцевим населенням. Не стало промкомбінату, повністю розібраний і розграбований новий банно-пральний комплекс, демонтовані і вивезені з Чорнух модуль-холодильник заготконтори та ковбасний цех. Повністю розпалася система райспоживспілки, а її приміщення були розкуплені приватними підприємцями та іншими організаціями. Не стало автоколони райспоживспілки, заготконтори, ситроцеху, не витримав ринкових перетворень і колгосп ім.Суворова, який після ряду трансформаціїй розпався, майно його було розібрано на паї, а його землі почали обробляти нові великі сільськогосподарські підприємства з інших районів. Вони спеціалізуються на виробництві зерна, кукурудзи, цукрових буряків, соняшнику та інших зернових культур. Появилось небачене раніше явище – безробіття. Знову, як і сто років назад чорнухинці почали їздити на заробітки до Москви, Петербурга, Києва, інших міст. Також чимало чорнухинців знаходило собі роботу і за кордоном, у Європі. Особливо привабливим місцем для чорнухинських жінок стала Італія, де вони знайшли собі роботу , а деякі з них і свою долю. Разом з занепадом системи райспоживспілки та деяких інших організацій почали набирати сили нові підприємства. Після реконструкції приміщень колишнього маслозаводу стала працювати Чорнухинська дільниця Пирятинського сирзаводу. Приміщення збанкрутілого хлібзаводу викупили підприємці і після встановлення нового обладнання чорнухинський хлібзавод запрацював і свою продукцію продає не тільки в Чорнухах а і в сусідніх районах. 1992 р.Започатковане щорічне Сковородинівське свято «Благословенні ви сліди, мандрівника Сковороди». 1993 р.До 60-річчя голодомору в Чорнухах на території старого кладовища було споруджено Курган пам’яті жертв голодомору. 2002 р. Внаслідок пожежі повністю згорів районний Будинок культури разом з бібліотекою та книжковим фондом. 2003 р.В колишньому приміщенні шкільного інтернату заново створено районну бібліотеку ім..Г.С.Сковороди для дорослих та бібліотеку для дітей, книги для яких збирала вся Україна. 2004 р. Відкрито нову поліклініку, яка отримала нове сучасне чотириповерхове приміщення. У2006році на базі колишньогокінотеатрубув відкритий кіноконцертний зал. 2008 р. В селищному парку відкрилася новозбудована Покровська церква. 2008 р. На селищному стадіоні відкрито спортивний майданчик із штучним покриттям для гри в футбол. 2008 р. Кількість населення на 1.11.2008 р. – 2695 осіб. 2008 р. Після підключення телефонної мережі селища до інтернету було створено «Громадський сайт Чорнухи» ( http://www.chornukhy.com.ua/ ), який інформує про новини рідного краю та публікує краєзнавчі матеріали. 2010 р. Жовтень. В колишньому приміщенні Покровської церкви відкрито галерею мистецтв. 2010 р. Завершене будівництво комплексу очисних споруд. 2011 р. Січень. Відкрилося нове приміщення Центру зайнятості , збудоване на місці будинку Кальницького. 2011 р. 13 жовтня. Освячено і відкрито Курган козацької слави. 2011 р. З вересня почалися роботи по побудові в селищі каналізаційного безнапірного колектору