Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії

Тип:
КОАТУУ:5320655400
Змін всього:
Дата заснування/створення:865[1]
Рік віднесення до категорії міст:
Поділ міста:
Площа:140416467.279419
Населення:7128( 2010 ).
Густота населення:383,370 осіб/км²
Поштовий код:39072
Телефонний код:+380 5365
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:
Міста-побратими:
Водойми:Дніпро

Адреса:
Веб-сторінка:
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:0Списокна карту
Селищних рад:1Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:0Списокна карту
Селищ міського типу:1Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:140416467.279419
Периметр:53178.4182326108
Сусіди:Пирогівська сільська радаГрадизька селищна радаПронозівська сільська радаБорисівська сільська радаПогребівська сільська радаМаксимівська сільська радаНедогарківська сільська радаПодорожненська сільська радаВеликоандрусівська сільська радаБабичівська сільська рада



Гради́зьк(до 1789 року Городище) —селище міського типу Глобинського району Полтавської областіУкраїни. Населення становить 7128 осіб (на 2010 рік).
Історія
Микола Реріх , Прокіп Праведний за невідомих плавців молиться, 1914 [ред.₴ЗаснуванняУ 16-17 ст. недалеко від цього міста (у Максимівці) згадується важлива переправа через річкуДніпро . Але для розбудови нового поселення головне значення мав Пивогірський (Пивський, Пивогородиський) монастир (філія Київського Микільського Пустинного монастиря) — близько 1629 р. його заклали на горіПивиха . Біля нього і для його потреб і виникло Городище (чи існувало вже до того поселення Пива-Пиви чи це варіант уживання топоніму Пивиха неясно). Перша достеменна згадка поселення Городище відноситься до 1639 року (привілей Станіславу Потоцькому наМаксимівкуі Городище). З початкомКозацької революції 1648 рокумонастир цілком відновив зверхність над Городищем та іншими своїми маєтностями (привілей Богдана Хмельницького з 1650 року). Серед відомих (міфічних?) релігійних діячів Пивогірського монастиря — Прокіп Праведний, персонаж картинхудожникаМиколиРеріха .Козацька адміністрація спочатку зосередилася в Максимівці, де за реєстром 1649 року містився сотенний центр Чигиринського полку. Але за часів Руїни, Максимівка, надто відкрита для набігів з іншого берега Дніпра, підупадає і центр козацької сотні переходить до Городища (перша згадка Городиської сотні — 1686 рік). 1676 року під стінами Пивського монастиря склав булаву перед Г.Ромодановським і І.Самойловичем гетьман П.Дорошенко.З занепадом Чигирина, після 1678 року, Городиська сотня підпорядковується Миргородському полку. 1711–1713 років вона прийняла чимало вимушених емігрантів з Правобережжя (зігнаних російськими військами, які не бажали лишати населення на землях, що вимушені були залишити за Прутським миром з Туреччиною), відтак навколо Городища з`являється чимало нових сіл. 1739 під Городище спрямували набіг татари, але були розбиті компанійським полковником Карпом Часником (небожем С.Палія). 1789  року, у зв`язку із катастрофічною повінню у Кременчуці, до Городища ненадовго перевели повітовий центр. Місто тоді перейшло під юрисдикцію Новоросії (з Київського до Катеринославського намісництва) та отримало «підправлену» назву — Градизьк (російською — Градижск).Наприкінці XIX століття селище мало 8911 жителів, земську лікарню, училище, 17 малих промислових і ремісничих майстерень і вважалось «заштатним» у Кременчуцькому повіті Полтавської губернії.