Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру
Геопортал адміністративно-територіального устрою України

Науково-дослідний інститут геодезії і картографії


Герб

Тип:
КОАТУУ:5322610100
Змін всього:
Дата заснування/створення:
Рік віднесення до категорії міст:з 1618 року
Поділ міста:
Площа:31382174.082934
Населення:▼11 965 (01.01.2011)1
Густота населення:3875 осіб/км²
Поштовий код:37200—204
Телефонний код:+380-5356
Домені імена:
Телефонний код:
Назва мешканців:
День міста:13 вересня
Міста-побратими:
Водойми:Лохвиця

Адреса:37200, Полтавська обл. м. Лохвиця, вул. Перемоги, 19
Веб-сторінка:http://www.lmr.gov.ua
Мер міста:
Голова держадміністрації:
Голова ради:

АТУ

Районів:0Списокна карту
Міських рад:1Списокна карту
Селищних рад:0Списокна карту
Сільських рад:0Списокна карту
Міст:1Списокна карту
Селищ міського типу:0Списокна карту
Селищ:0Списокна карту
Сіл:0Списокна карту

Відстань

До столиці:
До районного центру:
До найближчого міста:

Площа:31382174.082934
Периметр:33031.0622511872
Сусіди:Васильківська сільська радаЛохвицька міська радаХарковецька сільська радаРигівська сільська радаГирявоісковецька сільська рада



Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статтіЛохвиця (значення) . Ло́хвиця  — старовиннемісто , центрЛохвицького району Полтавської області . Розташоване на річціЛохвиці(права притока р.Сули , басейнДніпра ) на автошляху Київ-Суми, за 12 км від залізничної станції Сула.Відстань до столиці м.Києва  — 220 км, до обласного центру м.Полтави  — 174 км. Міській раді підпорядковане селище Криниця. Населення Лохвиці становить близько 12 тис. жителів.
Історія Лохвиці Точний час заснування міста невідомий. За часівКиївської Русівходила до складу Переяславського князівства і була одним з укріплень Посульської оборонної лінії. Вперше в історичних джерелах згадується у 1320 році. У «Книге большому чертежу» (1618 р.) зазначена як містечко, що мало укріплення-фортецю. У 1644 р. місто одержаломагдебурзьке правоі герб, що зображував міські ворота з баштами на них.В 1648–1658 роках, Лохвиця — сотенне містоМиргородського , пізнішеЛубенського(1658–1781 р.р.) полків. Під час Визвольної війни проти польської шляхти лохвицька козача сотня у складі військаБогдана Хмельницькогобрала участь у битвах під Пилявцями (1648), Зборовом (1649), Берестечком (1651), Батогом (1652), Жванцем (1653). Під час Північної війни між Росією і Швецією Лохвицький сотник П.Мартос підтримував гетьмана Івана Мазепу . В місті містилася гетьманська казна.
Благовіщенська церкваПісля ліквідації автономії Лівобережної України Лохвиця — центр повіту Чернігівського намісництва (1781–1796), заштатне місто Малоросійської (1796–1802) і центр повіту Полтавської губернії (1802–1923).У 1825 році у Лохвиці діяв осередок Південного таємного Товариствадекабристів . У 1905 році в місті мали місце народні заворушення, спрямовані проти самодержавства.Переписом 1910 року у Лохвиці зафіксовано 1689 господарств (козацьких — 691, селянських — 216, єврейських —406) і 9531 жителя. Станом на 1917 рік у місті діяли 6 православних церков і синагога, жіноча гімназія, реальне, міське та комерційне училища, навчальні ремісничі майстерні, електростанція, аптека, земська лікарня, кінотеатр. Народний будинок (театр), Товариство сільських господарств, два товариства взаємного кредиту, три друкарні, цегельний і шкіряний заводи, тютюнова фабрика.10 березня 1917 року обрано першу Лохвицьку Раду робітничих депутатів. Радянську владу проголошено 22 січня 1918 року. У 1919 році для боротьби з добровольчою армією Денікіна у місті створено 500-й Лохвицький робітниче-селянський полк. У період колективізації 1929–1932 рр. на околицях Лохвиці було створено 7 приміських колгоспів. Не обійшло Лохвицю лихо голодомору 1932–1933 років .У роки німецько-фашистської окупації (12.09.1941-12.09. 1943 роки) гітлерівці стратили близько 400 жителів міста, 536 ос. вивезли на примусові роботи до Німеччини. У Лохвиці діяли міська підпільна група і антифашистське підпілля у вірменському легіоні. У вересні 1943 року, після визволення, у місті містився штаб Воронезького фронту на чолі з генералом арміїМ. Ватутіним .У Лохвиці в різний час видавалися такі газети: «Бюлетень Лохвицкой уездной земской управи» (1903–1905), «Лохвицкий вестник» (1913–1914), «Лохвицкое слово» (1912–1918), «Провесінь» (1918),«Робітник»(1919), «Известия» (1919), «Вісті» (1920–1923), «В соціалістичний наступ» (1930–1937), «Більшовицька трибуна» (1937–1941,1943), «Лохвицьке слово» (1941–1942), «Вісті Лохвиччини» (1942–1943), «Зоря Лохвиччини» (1943–1944), «Зоря» (з 1944), «Лохвицький вісник» (1990–1991), «Добридень» (з 1997 р.).Окрім сучасних пам`ятників, у Лохвиці також багато історичних принад, що були споруджені в середині 19 — на початку 20 ст. Серед них: Лохвицька синагога, побудована на гроші відомого лохвицького мецената та підприємця Дунаєвського, будівля поліцейської управи, повітовий уїзд, тютюнова фабрика Дунаєвського (на ній і досі збереглися вензелі з літерою -Д-), реальне училище, старовинний єврейський цвинтар та багато інших унікальних місцин, старовинних будиночків і хат.В останні роки, унікальні споруди, що пережили 1 світову війну, революцію, колективізацію, німецьку окупацію та совітський режим нещадно нищаться місцевою владою, підприємцями та місцевими жителями — навмисне чи через недбальство.